Я живу у мальовничому селі Мала П’ятигірка. Село розташоване на п’яти горбах від цього походить його назва. Тут любив від¬почивати Юрій Яновський. Впер¬ше завітав він у село з дружиною Тамарою Юріївною в червні 1952 року. Зупинився письменник в домі Олексія Павловича Бруцького. На уроках української літератури ми знайомилися з творчістю українського письменника Юрія Яновського. У своїх творах він звеличував красу природи рідного краю, оспівував її велич. Працьовиті хлібороби, мальов¬ничий колорит місцевості, незів’ялі споконвічні звичаї та обряди на¬родні припали до вподоби пись¬менникові. Юрій Іванович любив фотогра¬фувати. Ним було зроблено бага¬то фотографій. Це своєрідна фо¬тохроніка про його перебування в Малій П’ятигірці. Коли передивля¬єшся фотографії, то, здається, ведеш нечутну розмову з письмен-ником, і він щиро оповідає про все, що сподобалось йому, назавжди увійшло в серце. Ось зазняті ним краєвиди: тополі над ставом, сумовита одинока со¬сна посеред поля, дорога на Бро¬вки з тополями-вартовими оба¬біч...
Якось господар хати, який ко¬хався в квітах, зауважив, що в селі не дістати літератури з квітникар¬ства. Зауважив і забув. Та не забув цього письменник. По від’їзді в Київ він прислав йому великий посібник з квітникарства. Письменник любив ходити лісо¬вими стежками, у мрійливій заду¬мі подовгу просиджував на пагор¬бі під соснами. Тут виношував він задуми своїх нових творів, заду¬ми, яким уже не судилось здійс¬нитись. Юрій Іванович не любив полю¬вати. Не міг терпіти, жорстокості задля досить сумнівної втіхи. Ри¬боловля – інша річ. Чи впіймає, чи ні на гачок линка або карасика, а посидить на самоті в творчих роз¬думах. Бувало, хвильку-другу мрійливо дивиться на поплавок, а потім дістане з кишені записник і нотує щось. Так, Юрій Іванович дуже любив природу і завжди схвильовано споглядав її красу… Знову ідемо дібровою, якою любив ходити письменник, вслухаємось в тихий шепіт бро¬нзових ялин на крутому березі Гуйви. І здається, що не тільки люди, а й дерева назавжди збе¬регли про нього добрий спомин.