Сайт города Нововолынск

Новововолинськ – промислове місто, одне з наймолодших на Україні. Засноване в 1951 р., а міський статус отримало в 1957 р.   Назва міста пояснює його недавнє виникнення. До Нововолинської міської ради належить робітниче селище міського типу Благодатне (раніше – Жовтневе).

Як міське поселення Нововолинськ виник на місці давнього волинського села Дорогиничі та на землях сіл Будятичі, Низкиничі та Русовичі. З містом також злились Малі Біскупичі та Біскупичі Шляхетські.

Вугільні поклади львівсько-волинського родовища були відкриті в околицях теперішнього Нововолинська ще в 1912 р. Увага до промислового видубутку з’явилась тільки в 1938 р. Тоді розробки родовищ почав Сілезький промисловий концерн.

З приходом радянської влади польське підприємство було націоналізоване і на його базі створено трест «Львіввуглерозвідка». Розпочаті роботи перервав початок Другої світової війни. В повоєнний час розпочаті підготовчі роботи для спорудження шахт були продовжені. Перше вугілля з шахти Нововолинська було видубуте 23 червня 1954 р.

В 60-70-х рр. Нововолинськ активно розбудовується і розвивається. Спочатку місто проектувалось як шахтарське селище на 10 000 – 15 000 жителів. З часом кількість населення перевищила 50 000. Окрім лікарні, шкіл, закладів культури тут було споруджено великі підприємства харчової промисловості: хлібкомбінат, м’ясокомбінат та молокозавод.

За весь час існування вуглевидубутку в Нововолинську  тут було створено 11 шахт. Зараз з них експлуатується лише декілька. Триває будівництво шахти № 10. На даний момент це єдина шахта в Україні, яка ще досі будується.

В колишньому селі Малі Біскупичі народився відомий польський історик та літературознавець, дослідник української літератури – Юзеф Третяк. Після закінчення Київського та Львівського університетів працював у вищих навчальних закладах Львова та Кракова. Юзеф Третяк відомий найбільше завдяки дослідженням творчості Адама Міцкевича, Юліаша Словацького та Юзефа Богдана Залеського. Для української історіографії найбільше значення має його праця «Історія Хотинської війни».

З шахтарської родини походив Сергій Байдовський. Закінчив Соснинську школу та Університет «Україна» в Луцьку. Сергій Романович працював на магістральному нафтопроводі «Дружба» в м. Дрогобичі Львівської області. З перших днів був на київському Майдані. Загинув 20 лютого 2014 р. від снайперської кулі. Сергій Байдовський в числі «Небесної сотні», похований в с. Менчичі Іваничівського району, де минуло його дитинство.