Систему «народних артистів» потрібно ліквідувати – співак Василь Біль

У Німеччині, де живе майже два десятиліття і співає у хорі Баварської опери український співак Василь Біль, немає звання «народний артист», але є інші способи заохочення співаків та підтримки культури. Про те, як вони працюють і чи може їх запозичити Україна, ми попросили його розповісти детальніше. А перше запитання було про те, що він і його колеги по співочому цеху відчувають, коли чують, що з України приїхав Volkskuenstler?
 
– Звичайно, у нас є дуже багато заслужених і народних артистів у галузі класичної музики, які заслуговують цього звання. Але мене часом дивує, коли чую, що отримав звання такий-то-такий-то, який не відповідає якостям співака, і така висока нагорода не відповідна.
 
Для моїх колег-німців, це дуже дивно, коли вони чують, що є щось таке, як «заслужений артист» чи «народний артист України» і що вони отримують якісь державні дотації за це. Тут такого немає.
 
– Які способи визнання акторів, співаків, композиторів, людей мистецтва існують у Німеччині і хто дає ці звання?
 
– Є нагороди для співаків, акторів, танцюристів, інструменталістів, які працюють у жанрі класичної музики. Це є почесне звання для співаків – Kammersänger, для музикантів – Kammermusiker, для акторів – Kammerschauspieler. Це є дуже високе і почесне звання. Якщо музикант його отримав, то він чесно його заслужив. Він мусить бути визнаним.
 
Кожна земля може давати цей титул митцям по цілій Німеччині і по всьому світу. Але він поширюється тільки на класичних співаків.
 
– Тобто, у Німеччині немає якогось «об’єднавчого» звання, яке б можна було б дати і співаку, який співає популярні пісні, і рок-співаку, і оперному співаку?
 
– Ні, ні, немає. Це стосується тільки виконавців класичної музики. Щодо рок і поп-музики, то там є свої конкурси і свої нагороди, наприклад Grammy, інші.
 
Кожна земля може присвоїти це звання не тільки жителю цієї землі, а також інтернаціонально. Каммерзенґером був і Пласідо Домінґо, і Лучіано Паваротті, який отримав це звання, бо співав у Гамбурзі. Це звання, яке дає міністр, міністерство культури землі.
 
– Як це почесне звання потім впливає на кар’єру співака?
 
– Звичайно, з цим рахуються. Якщо бачать, що це каммерзенґер, чи це каммермузікер, то це музикант відповідного рівня. Але це також не дає ніяких пільг.
 
Мені відомий один каммерзінґер, який отримав це звання у Нюрнбергському театрі, а через рік його звільнили з роботи з театру. Це не дає ніяких привілеїв. Якщо ти перестаєш буди фахівцем високого рівня, цей титул абсолютно нічого не дає.
 
– Що дає поштовх для кар’єри музиканта, молодого співака – участь у конкурсах, престижні нагороди з цих конкурсів, там, де про твою майстерність може судити велика кількість людей і професійне журі? Чи є якісь іще способи зробити блискучу кар’єру?
 
– Це є, звичайно, конкурси для молодих виконавців. Є маса різних конкурсів. Наприклад, конкурс ARD у Мюнхені, де підтримують молодих виконавців. Фінансові нагороди є також великим поштовхом. Коли людина виграла престижний конкурс, на неї більше звертають увагу, вона отримує запрошення. Є деякі виконавці, яким на початках організовують якісь концерти спонсори, потім їх беруть під свою опіку музичні агентства і просувають їх у театри на прослуховування, де вони можуть будувати свою подальшу кар’єру.
 
– Ми зіткнулися з ситуацією, коли українські співаки, інші творчі люди, не маючи достатньої підтримки держави у формі зарплати, говорять про те, що звання «заслужених» і «народних» для них важливі, бо дають додаткові пільги. Вони дістають додаток до зарплати, пенсії, і замінити цю систему не знають чим. Спираючись на німецький досвід, що, на Вашу думку, могло б замінити ці старі радянські титули?
 
– Замінити? (Сміється.) Мені особисто імпонує німецька система, що митець заробляє собі на життя своїм ремеслом.
 
Ми звикли до того, що було за Радянського Союзу. Мені здається, що і в нацистській Німеччині щось подібне також було. Я вважаю, що це є трохи нонсенс.
 
Митець повинен отримувати винагороду від того, чим він займається, гонорари від концертів і все решту. А не мріяти, що буду «народним» чи «заслуженим артистом» і з цього буду отримувати якісь пільги.
 
Я думаю, цю систему потрібно ліквідувати взагалі. І зробити нову, щоб нагорода була почесним званням. Так є не лише в Німеччині, а в усій Європі і в Америці. Там немає ніяких звань. Але є державна підтримка.
 
Хоча міністерство культури навіть у Німеччині не має стільки грошей, щоб усе тягнути. Є тут маса театрів, які працюють на самофінансуванні, однак вони розуміють, що держава повинна вкладати гроші в культуру. Бо культура – обличчя держави.