Сайт міста Хирів

Хирів – одне з прикордонних містечок Львівщини. Існує декілька версій, які пояснюють походження назви містечка. Народна легенда пов’язує її з давньоруським князем Хоривом. Після того, як Кий з сестрою Либідь осіли в ними ж заснованому Києві, двоє інших братів Щек і Хорив подалися на територію теперішньої Західної України. Тут на Передкарпатті лишився Хорив і заснував своє місто. У Криму є гора Хир, назва якої походить від тюрського слова, яке перекладається на українську мову як «верблюд». Можливо назви Хир і Хирів мають спільне походження, адже неподалік містечка справді лежать гори. Науково обґрунтованою є третя версія. Раніше на Прикарпатті проживали племена чувашів, які пізніше переселилися за тисячі кілометрів на територію теперішньої Росії. Хоча нащадків цього народу в тутешніх краях і не лишилося, але в назвах населених пунктів прослідковуються слова чуваського походження (Верин, Кукезів, Куткір, Хирів та інші). Слово «хир» на українську мову перекладається як «сосна». Довкола Хирова справді є багато хвойних лісів. Як поселення Хирів згадується під 1374 р., Магдебурське право було надано в 1529 р.

Територія теперішнього Хирова була заснована ще в давні часи. В 1871 р. було знайдено скарб римських монет IV ст. н. е.

Першими відомими власниками Хирова, тоді ще села, були моравські брати-лицарі Гербурти. За Анджея Тарло село перетворюється в місто. Від короля Польщі Хирів отримує привілей на міське самоврядування, дозволено проводити два великі ярмарки щороку та щотижня торги. Для розвитку містечка жителів було на 14 років звільнено від сплати будь-яких податків.

Активний розвиток Хирова розпочався із побудовою Дністровскої залізниці.  Через містечко пройшли міжнародні колії зі Львова до Кракова та до Будапешту. Це сприяло розвитку ремесел і торгівлі в Хирові.

Під час Першої світової війни Хирів був важливим транспортним пунктом. Щодня через хирівську залізничну станцію проходило більше півсотні ешелонів з військовими, зброєю та амуніцією. В Хирові проїздом був Ярослав Гашек, містечко він згадує на сторінках «Пригод бравого вояка Швейка». 3-го березня в містечку зібралося велелюдне віче на підтримку УНР, на якому було присутньо близько 15000 людей.

За перших років встановлення радянської влади на Західній України Хирів був центром району Дрогобицької області. В 1951 р. під  час обміну територіями з Польською Республікою було віддано польській стороні 4 села Хирівського району: Коростенко, Ліскувате, Нанове та Стебник. Все українське  населення цих сіл було переселено  в центральні та південні області УРСР. Хирівський район проіснував до червня 1957 р., коли його було ліквідовано, а всі села включено до складу Добромильського району.

В радянський час Хирів втратив свій вигідний транспортний статус, залізничне сполучення до Польщі і Словаччини було припинено. З промислових підприємств тут працювали заводи-філії найбільшого виробника електричних пристроїв на Західній Україні об’єднання «Полярон». Як в прикордонному місті, в Хирові було створено військову частину, яка дислокувалась до початку 2000-х рр.

Центр Хирова частково зберіг давню забудову ще австрійського періоду. Поруч з колишньою ринковою площею стоїть костел  Святого Лаврентія. Зведений він 1710 р. на місці більш давньої споруди. Костел неоднаразово горів та зазнавав реконструкції і перебудов.

Хирів одне з небагатьох міст, де майже повністю вціліли споруди єзуїтського колегіума, що колись тут існував. До комплексу входять будівлі  навчального корпусу, господарських служб, каплиця, оточує колишній колегіум старий парк.

З інших споруд в місті збереглися: будинок залізничного вокзалу, Церква Різдва Пресвятої Богородиці, так звана «нова синагога» (зараз магазин) та єврейський  цвинтар.

В Хирові народився Ярослав Пастернак – відомий археолог та історик. Починав свою наукову кар’єру в Празі, займався розкопками в  старому місті та в замку Градчани.  В 1928-1939 рр. очолював музей НТШ у Львові, займався розкопками Галича. З 1949 р. Ярослав Пастернак проживав в Торонто, писав розвідки з української археології.