Пшоно. Це не тільки їжа, а ще й ліки.

Останнім часом в інтернеті доволі часто потрапляє перед очі чимале розмаїття статей про пшоно. Можливо то й не дивно, що люди раптом згадали про незаслужено забуту споконвічну українську крупу – пшоно. А й справді, ця приваблива на вигляд жовта крупа часто допомагає покращити загальний стан організму. Пшоном можна лікувати деякі хвороби і одночасно з нього можна готувати смачні та ситні страви як за стародавніми так і за сучасними рецептами.

Раніше всі, як дорослі, так і діти, постили 200 днів в році — чотири традиційних поста плюс середи і п’ятниці (примітка: з 2023 року, у зв’язку з переходом на оновлений церковний календар та зміщенням релігійних свят на 13 днів, церква відмінила короткочасний Петрів піст, тобто ліквідувала так звану в народі “петрівку”). Решту 165 днів їли все, що дозволяв достаток, але все ж знали міру. У свята люди себе балували різною смакотою, а в інші дні основною їжею були червоний борщ та каша. Серед щоденних селянських давніх страв переважали пшоняна каша або куліш, теж приготований із цієї жовтої крупи.

В Україні дуже часто їли пшоно, воно було доступним і готувати його вміли! Цей злак, тобто просо, — це наша природна слов’янська їжа. Невибагливе просо, з якого у ступі власноруч товкли пшоно, вирощували переважно по всенькому українському краю, хіба що окрім територій гірських районів, де своїми врожаями переважали кукурудза та квасоля.

Перед приготуванням пшоно потрібно перебрати, тобто вибрати із крупи залишки необдертого проса, потім промити його в семи водах (це мабуть повір’я таке про сім вод, бо ця порада зустрічається доволі часто), а вже опісля цього пшоно можна готувати і споживати. Щоб пшоно у страві не гірчило, після промивання холодною водою, його потрібно залити крутим кип’ятком, перемішати і так залишити на 10-15 хвилин, після цього воду злити і тоді готувати з нього їжу. Таким чином попередньо запарене пшоно повністю втрачає свій гіркуватий присмак. Приготовані з нього страви виходять не тільки ситними, а ще й дуже корисними та смачними. Пшоно не тільки зміцнює тіло, а ще й лікує чимало недуг (воно й не дивно, адже в селах ще й досі курчаток змалечку вигодовують пшоном, щоб гарно росли і були міцненькі як грудочки).

Пшоняні страви потрібно їсти не менше трьох разів на тиждень:

кашу — рідку чи густу, зварену на воді чи на молоці, або на додачу потім ще й запечену у печі, а нині в духовці чи в мультипечі до утворення рум’яної скоринки зверху;

куліш — густий, наваристий та ситний пшоняний суп з картоплею, ще й заправлений салом, та такий, щоб у ньому аж ложка стояла, ну звісно дерев’яна, тобто та якою помішували суп;

капусняк — пшоно зварене із дрібно посіченою квашеною капустою з натертою морквою.

В піст всі ці страви заправляються цибулею, підсмаженою на олії, а в інші дні каша любить вершкове масло або молоко, в скоромні дні її можна полити запашним гарячим туком і присмачити сухенькими підрум’яненими шкварками. Куліш і капусняк заправляють посіченим салом з цибулею, при цьому сало нехай прокипить у страві п’ять-десять хвилин до готовності.

Із пшоном виходить найсмачніша гарбузова каша. На молоці варять відносно густу пшоняну кашу, а гарбуз відварюють окремо з невеликою кількістю води і перетирають у пюре, яке перекладають у молочну кашу, додають вершкове масло, перемішують і доводять кашу до готовності. Каша виходить густа, але не крута. Подаючи кашу до столу її присмачують медом або цукром.

Є й ще один давній рецепт смачнющої солодкої пшоняної каші і походить він, напевно, з того краю де росте солодкий виноград. Зварити на плиті відносно густу пшоняну кашу на молоці, але в жодному разі не круту! В ідеалі каша повинна бути ще трохи рідкувата і недоварена. Під кінець приготування додати до неї промиті (але не розквашені) родзинки без кісточок і покласти щедрий шматок вершкового масла, можна трішки підсолодити для смаку невеличкою дрібкою цукру, гарно перемішати і переставити заправлену кашу в гарячу духовку запікатися до утворення зверху рум’яної скориночки (в даному випадку посуд з кашею кришкою не накривати). Таким чином каша «упріє», згусне і дійде до повної готовності. Якщо не захочеться отримати зверху сухої скоринки то кашу потрібно накрити кришкою, щоб вона протягом 10-15 хвилин повільно умлівала в духовці (в даному випадку родзинки краще не додавати бо вони теж розімліють, розлізуться і це зіпсує кашу). Подаючи готову кашу до столу не завадить її ще чуточку здобрити злегка поливши зверху рідким свіжим медом.

Крім того, десь так понад півстоліття тому назад, нині давним-давно покійна баба Ганна, а на той час вже доволі літня господиня однієї із сімей, що колись жили на нашій вулиці, навіть вареники з пшоном варила. Її невисокий, проте коренастий та крепкий чоловік Данило щоразу розпікав дошкульними словами свого зятя, якому геть не прийшлися до смаку оті тещині вареники: «Ти не ґосподар, якщо не хочеш їсти вареники з пшоном!» — вперто дорікав тесть.

А ще дехто навіть дотепер готує з попередньо напівпривареним пшоном та зі щедрою кількістю підсмаженої овочевої заправки незвичні пшоняні голубці в класичній заливці із томатним соусом чи пастою та сметаною.

Звичайно, в нашому сьогоденні сповна вистачає будь-якої смачної та ще смачнішої їжі і якщо досита наїстися різного м’яса, то пшона зовсім не захочеш. Але варто мати на увазі, що від надлишку споживання м’яса буває відкладення солей та усіляка інша шкода, а від пшона — додається здоров’я. Раніше люди на вечерю зазвичай їли куліш, а на обід — червоний борщ або капусняк та пшоняну кашу і були значно здоровішими ніж тепер. Так-так, у давнину пшоно неодмінно було присутнє у щоденному раціоні і займало чільне місце серед інших круп.

Пшоно допомагає пригамувати стенокардію (грудну жабу). На дуже гарячій сухій чистій сковороді, постійно помішуючи, щоб воно не втратило жовтий колір, розжарюють 3 ст.л. пшона, потім заливають його 2/3 склянки окропу і варять до тих пір, поки вся вода не википить. Це буде денна норма. Її треба розділити на 4 рівні частини і з’їсти по одній в 8.00, 12.00, 16.00 і 20.00. Таким чином їсти пшоно цілий місяць, ознаки покращення здоров’я будуть з’являтися поступово і непомітно.

Пшоняним борошном знижують тиск, успішно лікують печію і геморой. Для цього сухе пшоно розтирають у борошно дерев’яною качалкою на дерев’яній дошці (нині перемелюють в електричній кавомолці і просіюють крізь сито). При гіпертонії і геморої потрібно приймати пшоняне борошно по 1 ст. л. без верху вранці і ввечері. Запивати водою.

Засіб від печії, який зазвичай виручає, особливо коли під руками немає звичних засобів боротьби з цією недугою. Як тільки печія виникає, потрібно тричі промити холодною проточною водою 3 ч. л. сирого пшона, потім воду злити, а пшоно з’їсти. Незабаром все нормалізується. Для закріплення результату процедуру можна повторити.

Цистит приборкують пшоняною водою або пшоняним «молоком». Слід зазначити, що при гострому циститі цей метод не допоможе, а от як супутній засіб для лікування і профілактики цього захворювання він цілком згодиться. Пшоно потрібно ретельно, поки вода не стане прозорою, промити, потім 2-3 ч. л. пшона залити 0,5 склянки води, збовтати ложкою і дати трохи настоятися. Знову збовтати, коли пшоно осяде на дно, випити воду до або після їжі. І так 3-4 рази на день протягом 2 тижнів. Як приготувати пшоняне «молоко» описано трохи нижче, а приймати його потрібно так само як і пшоняну воду. Крім цього, в сезон вживати у великій кількості ягоди вишні, черешні. У міжсезоння 3 рази в день пити узвар із сушених черешневих чи вишневих ягід, або пити чай з вишневим або черешневим варенням. Якщо немає варення, дуже корисно буде заварювати вишневі гілочки. Вживання чаю із вишневих гілочок вилікує таку прикрість як нетримання сечі, що дошкуляє людям із віком, а також дозволить протягом ночі не пробуджуватися із-за цього. Взимку корисним також буде настояний відвар приготований зі збору свіжих або висушених 2-3 річних гілочок вишні, черешні і груші-дички взятих у приблизно рівних кількостях. Занадто молоді однорічні пагони і старе коряве віття для лікування не годиться, найкраще обирати не товсті молоді гілочки з гладенькою, але вже затверділою корою.

Схудненню сприяє регулярний прийом такого засобу. Залити 0,5 склянки промитого пшона склянкою кип’яченої води кімнатної температури, 10-15 хвилин порозминати його руками, поки вода стане білою, як молоко, та тут же випити. Прийом цього пшоняного «молока» в якійсь мірі допомагає і при циститі.

Цілком зрозуміло, що пшоно — це зовсім не панацея і воно не вилікує абсолютно всі хвороби, просто для нас пшоно є одним із найбільш корисних серед усіх інших видів крупи. Тобто це хороша крупа якою аж ніяк не варто нехтувати уже хоча б тому, що її споконвіку їли українці в необмеженій кількості і були здорові, міцні, розумні та винахідливі. Наші мудрі пращури могли добре тримати в руках як плуг так і шаблю, вони вміли обробляти свою рідну землю і у них завжди вистачало сил та наснаги захищати її.

Нарівні із цим слід зазначити, що у пшона, так само як і у всього іншого, є протипоказання та застереження щодо його вживання у їжу. Зокрема, пшоно протипоказане при таких захворюваннях як:

Щитоподібна залоза: пшоно містить речовини, що можуть блокувати засвоєння йоду, тим самим погіршуючи функцію щитоподібної залози, особливо при гіпотиреозі. Щоправда теорія про йодний дефіцит поки не підтверджена науково, але вже тривалий час вона існує в народі, тому бажано надміру не захоплюватися пшоняною кашею тим, хто має недостатньо йоду.

Закрепи: у людей, схильних до закрепів, пшоно може посилити проблему.

Шлунково-кишковий тракт та панкреатит: при зниженій кислотності шлунка пшоно може викликати важкість та здуття, також слід обмежити його вживання при запаленні товстої кишки і воно може зашкодити при панкреатиті (захворювання підшлункової залози).

Діти: пшоно не радять давати дітям до 3 років через вміст фітатів, оскільки ці природні сполуки зв'язують мінерали (кальцій, залізо, цинк, магній), знижуючи їх засвоєння, а також перешкоджають перетравленню білків.

Вагітність та годування грудним молоком: в даному випадку варто обмежити споживання пшона, особливо у великих кількостях, через можливе газоутворення.

Діабет: пшоно не заборонено їсти діабетикам і воно не так сильно негативно впливає на рівень цукру, просто пшоно слід вживати з деякою обережністю через крохмаль, що міститься в ньому. Тож пшоно при діабеті можна вживати, проте краще його готувати не на молоці, а на воді та споживати у помірних порціях. Їсти його радять із нежирним м’ясом, з білковими стравами та салатами зі свіжих овочів (бажано не варених).

Після операцій: варто обмежити вживання пшона в післяопераційний період.

Алергія: в деяких випадках можливі алергічні реакції, слід звернути увагу на індивідуальну непереносимість пшона.

Безумовно, як і будь-що інше в окремих випадках пшоно може в якійсь мірі зашкодити хворим людям, але відмовлятися їсти пшоняні страви не варто уже хоча б тому, що користі у пшоняній каші чимало:
— пшоняна каша має низьку калорійність, але надовго насичує організм енергією і почуттям ситості;
— пшоно позбавляє депресії і зміцнює нервову систему, тому кашу з нього називають "продуктом спокою";
— пшоно очищає організм не тільки від токсинів і шлаків, але й від важких металів, які засіли в організмі. Це особливо актуально для людей, які проживають у зоні з поганою екологією і тих, хто часто лікується антибіотиками;
— вітаміни групи В, що містяться у пшоні покращують пам'ять;
— калій і магній, що наявні в пшонці, нормалізують серцевий ритм, зміцнюють серце і судини;
— пшоно – це відмінна профілактика атеросклерозу, адже воно знижує рівень шкідливого холестерину в крові і негативно впливає на холестеринові бляшки;
— пшоно зміцнює волосся, робить його блискучим і видаляє лупу;
— також пшоно зміцнює зуби і нігті, так як містить чимало кальцію;
— велика кількість в пшоняній каші різних вітамінів та мікроелементів дозволяє їй сприятливо впливати на шкіру, а саме прибирати різні висипання і прискорювати її відновлення. А ще пшоно містить речовини, які провокують вироблення колагену який уповільнює старіння;
— пшоно покращує стан слизових оболонок;
— пшоняна каша має неоцінений вплив на роботу шлунково-кишкового тракту, нормалізує його і приводить в порядок обмін речовин, знижує набряклість;
— пшоно регулює рівень цукру в крові;
— добре впливає пшоняна каша і на м'язи: зміцнює їх та прискорює відновлення після фізичних навантажень;
— ще одна суттєва перевага пшона – це відсутність глютену. Завдяки цьому його можна споживати тим, хто має целіакію (це спадкове аутоімунне захворювання, що викликає пошкодження слизової тонкого кишечника) або просто некомфортно почувається після споживання глютенових круп.

Отож хай там як, а корисних властивостей у пшона значно більше аніж обмежень.

Зберігати пшоно найкраще в щільно закритій скляній банці в темному та прохолодному місці, щоб запобігти окисленню жирних кислот які містяться у крупі. В жодному разі не варто лишати його на поверхнях, де є доступ сонячного проміння. Краще купувати пшоно в такій кількості, щоб з’їсти його протягом не більше, як за 2 місяці.