Грибок на нігтях і ліки від нього

Котячі яйця (це наша місцева колоритна назва зовсім не того, що першим спадає на гадку) — це засіб від грибка та ліки від бешихи (рожа, рожисте запалення шкіри).

Насправді у нашому селі здавна так називають одне повзуче зілля, яке в пазухах деяких листків утворює потовщення овальної форми котрі мають ледве помітне опушення світлого кольору — це плоди які складаються із 4 горішковидних частинок. Якщо глянути на рослину то ці опуклі округло-видовжені бурульки на ли́сті за зовнішнім виглядом дуже вже схожі якраз на те, що відповідає народній назві рослини. Ну, принаймні моя давно покійна баба Тетяна цей сланкий бур’ян інакше ніколи не називала і тільки зовсім недавно я дізналася його наукову назву, а все завдяки статті надрукованій в газеті «ЗСЖ» у якій жінка ділилася своїм досвідом лікування грибка на нігтях ніг.

Для приготування ліків треба нарвати котячих яєць. Зрозуміло, що для цього найкраще згодяться соковиті квітучі стебла разом із листям та цвітом, але якщо раптом такої трави вже немає то можна взяти будь-яку її чисту надземну частину, головне щоб було чим побільше листя. Чисту скляну банку довільного об’єму (0,2-0,5 мл.) напхати свіжим зіллям приблизно десь так по плечики, але при цьому занадто сильно його не стоптувати і залити 9% оцтом доверху так, щоб трава була повністю ним покрита. Настоювати два тижні у темному місці при кімнатній температурі, періодично струшувати і пильнувати за тим, щоб зілля не піднімалося на поверхню бо загниє (намочену траву треба злегка притоптувати ложкою донизу). Готовою міцною настоянкою змащувати уражені грибком нігті чи інші пошкоджені хворобою ділянки тіла. Робити так треба щоденно вранці і ввечері, а по можливості було б добре зробити це кілька разів на протязі дня. Змазувати хворий ніготь потрібно до того часу поки відросте нова здорова нігтьова пластина. Оцтова настоянка придатна для виведення корости. Дехто цією настоянкою лікує екзему, псоріаз та інші ураження й висипи на шкірі і тут слід зазначити, що при цих недугах змащені оцтовим настоєм хворі ділянки тіла дуже печуть.

При рожистому запаленні шкіри (рожа, бешиха) потрібно нарвати свіжої трави розхідника звичайного, пом'яти її щоб випустила сік і прикласти до хворого місця, обгорнути тканиною з натуральних волокон (марля, ситець,штапель, перкаль). Пов'язка має бути не тісною, але одночасно вона не повинна сповзати. Разом з тим необхідно прослідкувати за тим, щоб пов'язка не виявилася занадто тугою і щоб вона не перетискала тіло та не порушувала кровообіг - тобто не перешкоджала вільному доступу крові до хворих тканин тіла. При цьому робити компрес не потрібно, тобто не треба обгортати зілля пергаментом або целофаном, пов'язка повинна бути "дихаюча" . Міняти пов'язку варто по мірі потреби - коли зілля підсохне тоді його потрібно замінити на свіже. Прикладати зілля треба кілька днів поспіль доки повністю зникне запалення і шкіра набуде здорового кольору. Під час лікування варто звернути увагу на свої відчуття - шкіра не повинна пекти, не повинно виникати жодних висипів. І ще, варто пам'ятати, що при рожистому запаленні хворе місце не можна мити водою, краще протирати його спиртом або горілкою.

Назви і зовнішній вигляд.
Розхідник звичайний — лат. назва: Glechoma hederacea L.; рос. назви: будра плющевидная, баранчик, расходница, душмянка, сороканедужник, постенник, крадущийся Чарли; місцеві українські назви: котячі яйця, булки котячі, котячi бульби, котовник, котячка, котячник, коцурник, кошачки, кошечник, кошача розхідниця, котяча м’ята, собача м'ята, кiнська м'ята, лiсова м'ята, степова м’ята, баранчик польовий, бибишник, копієшник, костянка, кротівник, кротовник, кудерман, кундерман, кудра, будра, будра плющовидна, блащик, блющик, блющок земний, добричиця, зілля яблунове, трава опухова, мудики, окладник, тяглик, повзучка, чистар, шандра та ще чимало інакших імен.

Це низькоросла сланка багаторічна трав’яниста рослина з повзучими безплідними стеблами, вкоріненими у тих місцях де вони торкаються до землі і висхідними голими в нижній частині та злегка опушеними короткими волосками вгорі чотиригранними квітконосними пагонами, які під час цвітіння тягнуться вверх. Рослина тіньовитривала.
Квітки — переважно фіолетові довгасто-воронкоподібні, рідше трапляються інших кольорів. Цвіте розхідник з квітня по серпень.
Листки з верхнього боку темніші, а зі споду порівняно світліші, овально-кругловиді, крупно зарубчасто-зазубленої форми. Нижні листки округло-яйцевидні з довгими черешками, верхні більш кругліші, дещо ниркоподібні на коротких черешках, або майже сидячі, — всі вони черешкові із серцевидною основою.

Це лікарська, ефіроолійна, харчова, медоносна і разом з тим помірно отруйна рослина. Якщо листки чи квіти розтерти то вони мають досить сильний та неприємний запах, проте декому цей аромат подобається і віддалено нагадує м’яту. В деяких окремих статтях взагалі однозначно сказано про те, що розхідник гарно пахне. Цей весняно-літній довгоквітучий медонос, навесні дає підтримуючий взяток. Мед світло-жовтий, ароматний.

Є вказівки на отруйність розхідника для тварин тому бажано, щоб у сіні його не було. В переважній більшості на випасі тварини це зілля не їдять, а от особливо взимку у сухому вигляді кормом не перебирають. Зокрема, забур'янене ним сіно може викликати отруєння найскоріше коней у таких випадках треба терміново звернутись по допомогу до ветеринара.

Поширення.
Розхідник звичайний росте майже по всій території України. В степу у напрямку до півдня рідшає і нарешті зникає, в Криму трапляється порівняно рідко — це стосується переважно розхідника шорсткого. Крім того ця рослина зустрічається на значній території помірного поясу Євразії, занесена і в Північну Америку, де стала злісним бур'яном. У західних областях України це дуже поширений міський і сільський бур'ян та лісова рослина. Її сланкі пліті з хвилястим листям починають вкривати ґрунт ще напровесні, а вже у квітні на них з'являються дрібні лійчасті квіточки. Це зілля росте по узліссях та на лісових галявинах в листяних і змішаних лісах, серед чагарників, в кущах, по заростях, на вологих луках, берегах річок, озер і боліт, по канавах, як бур’ян уздовж доріг, у полях, садках, на городах, а також біля
будівель, по під мурами, огорожами, тинами і на цвинтарях.

В цілому рід «розхідник» нараховує близько 10 видів. В Україні найчастіше зустрічається 2 види дикорослого розхідника — звичайний і шорсткий, цей вид відрізняється від звичайного більшими розмірами всієї рослини, довшими листками, інтенсивним запушенням і квітковою чашечкою, зубці якої дорівнюють трубочці віночка. Росте в тих же умовах, що і розхідник звичайний.

Серед них є ще декілька видів культивованого декоративного розхідника, наприклад, такий як розхідник плющеподібний «Варієґата» — це красива невибаглива ґрунтопокривна рослина. Привабливе строкате біло-зелене у формі серця або округле із зазубреними краями листя, що утворює красивий і пишний суцільний сріблясто-зелений килим, восени змінює відтінок на рожево-зелений і пишається своєю красою з ранньої весни до пізньої осені.

Завдяки своїй здібності «ховати» сухе листя під живим розхідник довго зберігає високу декоративність. Тому його вирощують на присадибних ділянках для краси, яскраве округле листя розхідника добре поєднується з багатьма декоративними рослинами. Він відмінно декорує старі пні, стовбури дерев, підпірні стінки.

Крім того розхідник вирощується в рокаріях, на альпійських гірках, на передньому плані міксбордерів або квітників, може використовуватися для оформлення доріжок, декорування проміжків між деревами та кущами, високих укосів. Його також висаджують на берегах водойм. Чудово підходить для прикраси сходів, стрімких стін, для висадки у контейнери або вазони. На тлі розхідника гарно виглядають яскраві квіти. Розхідник використовують і як декоративну рослину. Він швидко заплітає вологі затінені місця, красиво звисає з каміння над водоймою.

Заготівля.
Рослина вважається отруйною. З лікувальною метою використовують всю надземну частину, особливо листки. Квітконосні гілочки зрізують під час найбільш пишного цвітіння рослини (краще у квітні-травні) і використовують свіжими чи заливають оцтом і витримують 2 тижні у щільно закритому скляному посуді зберігаючи його в темному місці при кімнатній температурі, або підв’ялюють і сушать на відкритому повітрі у затінку під накриттям чи на горищі, розкладаючи траву тонким шаром. У сушарці сушіння проводять при температурі, не вищій за 35°. Сухої трави́ виходить 20%. Зберігають в закритих жерстяних коробках або у скляних банках. Строк придатності сировини́ — 1 рік. Рослина неофіцинальна, проте допомагає при широкому спектрі захворювань. А головне,розхідником можна користуватись і навесні, і влітку, і восени — аж до настання морозів і снігу.

Протипоказання.
Розхідник вважають отруйним, але в терапевтичних дозах він зовсім не шкідливий. Як і для всіх лікувальних засобів, передозування не бажане, бо може викликати задишку, надмірну пітливість, спричинити збільшену слинотечу, порушення серцевого ритму, у важких випадках розвивається набряк легень, подразнення нирок, травної системи, печінки, переривання вагітності. Тому ліками приготованими на основі котячих яєць (тобто розхідника звичайного) краще не зловживати. Все, навіть саме найкраще, — добре в міру, а от будь-який надлишок неодмінно спричиняє малу чи велику шкоду.

Крім того, цією рослиною не можна лікуватися якщо на неї є прояви алергічної реакції чи якась індивідуальна непереносимість.

Використання.
Здавна свіже листя розхідника використовували як прянощі в м'ясних блюдах, додавали в чаї. Найбільш широко застосовували розхідник як приправу в середні віки. Також у цей же період в Західній Європі ця рослина використовувалася для освітлення пива та збереження його під час тривалих морських подорожей.

Сьогодні порошок сухого розхідника використовують в картопляних і овочевих супах, в тушкованому м’ясі, омлетах, фаршах, маринаді для шашлику. Свіже листя краще додавати в салати і тонізуючі напої. З огляду на це зібрану на весні молоду соковиту траву кладуть до свіжоприготовлених вітамінних салатів та як приправу для ароматизації супів, соусів, напоїв. Багато французьких сирів і соусів також містять розхідник.

У Франції та Азії висушений розхідник використовується і як прянощі, і як спеції у приготуванні як солодких так і солених страв. Рослина особливо вдало поєднується в солодощах із материнкою, коренем солодки і чебрецем. Головне, як і всі спеції та приправи які споживають у їжу, розхідник треба додавати до напоїв чи блюд помірковано, щоб не переборщити — бо від цього не тільки погіршиться смак страви, а й може виникнути хворобливий стан. Наприклад, внаслідок надмірного вживання великої кількості сировини із цієї рослини може з’явитися підвищена пітливість, надмірне слиновиділення та порушення серцевого ритму. А в помірних дозах розхідник є досить корисним бо він збуджує апетит, активізує травлення, покращує роботу печінки та нирок, стимулює загальний обмін речовин в організмі.

З розхідника можна зробити ароматне зелене масло, яке відмінно підходить до бутербродів та вареної картоплі. Для його приготування треба взяти 3 ст. ложки подрібнених свіжих листочків розхідника, 1 ст. ложку дрібно нарізаної зелені цибулі і ретельно змішати з 250 гр. вершкового масла. Зберігати готове зелене масло потрібно в холодильнику. Взимку для такого масла можна зрізати занадто розлогі пагони розхідника, який росте прямо на підвіконні в горщику. І рослині добре, і сніданок виходить відмінним.

У фармакології його використовують для поліпшення смаку і запаху мікстур.

Про цю травичку добре знали знахарки, які передавали свої знання з вуст у вуста, із покоління в покоління. Такою увагою до себе розхідник звичайний зобов’язаний вірі слов’ян у те, що ця рослина може зробити людину кращою. В середні віки вона була травою-оберегом у багатьох народів Європи. Розхідник плющовидний шанували ще древні германсько-скандинавські племена.

Скандинавська легенда розповідає, що бог Тор був одружений на прекрасній золотоволосій богині родючості і землеробства Сіф, мешканці Асґарда. Характер у запального і владного Тора, як відомо, був далеко не подарунок і тільки Сіф могла впоратися і приборкати буйну вдачу чоловіка. А допомагала їй в цьому потаємна травичка — розхідник звичайний, з якого Сіф і варила своє чарівне зілля.
Застосування з лікувальною метою. Розхідник використовується у терапії століттями. Його цілющі властивості були відомі ще грецькому лікарю, хірургу Галену Пергамському, який рекомендував цю рослину хворим на очні захворювання.

У науковій медицині препарати розхідника звичайного не застосовують, за винятком декількох країн. Наприклад, в Англії спиртова настоянка свіжої трави застосовується як профілактичний засіб проти свинцевого отруєння.

Однак ще з прадавніх часів це зілля користується популярністю у народній медицині. Зокрема, настій трави розхідника, особливо листя, дають усередину при багатьох захворюваннях. А особливо ця рослина допомагає при неспецифічних хворобах печінки, коли вона збільшена, продукує мало жовчі, потерпає від токсинів. Як і тоді, коли є хвороби селезінки, камені чи пісок в нирках, сечовому міхурі, цистит.

Варто знати, що ліки приготовлені на основі трави розхідника мають гіркий, терпкий смак, та не дуже приємний запах з відтінком м'яти. У терапевтичних дозах розхідник не отруйний, але внутрішньо лікувальні відвари застосовують із обережністю тому, що розхідник дещо отруйна рослина і може викликати симптоми серцевої недостатності та розлади травлення.

Використовують траву розхідника і у ветеринарії як глистогінний засіб.

Цілюща дія.
Відвари та настої трави розхідника звичайного мають протипухлинні, антибактеріальні, антисептичні, кровоспинні, протизапальні, знеболювальні, тонізуючі, ранозагоювальні, відхаркувальні, потогінні й жовчогінні властивості, підвищують діурез, збуджують апетит, активізують травлення, стимулюють загальний обмін речовин в організмі, виявляють гіпотензивну холеретичну, холекінетичну й протитоксичну дію, посилюють регенерацію тканин, сприяють регенерації печінки і нирок, рекомендуються для підвищення лактації. Крім того настій трави́ розхідника популярний при анемії, мігрені, проти головного болю, невралгії та запаморочення.

Способи застосування котячих яєць.
ВНУТРІШНЬО — для прийому всередину готують настій: 1 чайна ложка сухої трави́ на 1 склянку (200 мл.) окропу, запарити, настояти, приймати по чверті склянки 4 рази на добу або пити по третині (1/3) склянки 3 рази на день.

Настій трави розхідника широко використовується під час лікування таких недуг:
 при захворюванні о́рганів дихання та дихальних шляхів таких як фарингіт, ларингіт, хронічний бронхіт, бронхіальна астма, задуха, емфізема, запалення легень, туберкульоз легень з кровохарканням, катари верхніх дихальних шляхів, кашель, кашлюк, коклюш – оскільки настій має антисептичні властивості та розріджує харкотиння, а також при хронічному нежиті. В сумішах з іншими лікарськими травами це досить хороший рослинний засіб проти кашлю, обструктивного бронхіту, алергічного риніту, астми та пневмонії:
— при бронхіті і при всіх зазначених захворюваннях приймати настій розхіднику звичайного (1 чайну ложку свіжої чи сушеної трави або листя залити 1 склянкою окропу, настоювати 30 хвилин, процідити) вживати по ¼ склянки в теплому вигляді 4 рази на день;
— при бронхіті, бронхіальній астмі, запаленні легень, кашлі 2 столові ложки сухої сировини заварити 2 склянками окропу, настоювати протягом 15 хвилин, остудити, процідити, пити рівними порціями впродовж дня в проміжках між їжею;
— при всіх простудних захворюваннях приймати теплий настій суміші із 2 столових ложок розхіднику і 2 столових ложок квіток чорної смородини, суміш залити 3 склянками окропу, настоювати всю ніч, вранці процідити і пити по 2/3 склянки 5 разів на день;
— при хронічному запа¬ленні легень (як рекомендує М. А. Носаль) готують такий настій: беруть по 2 сто¬лові ложки трави розхідника і бруньок тополі та 1 столову ложку квіток бузини чорної, цю суміш запарюють 3 склянками окропу і залишають настоюватися на цілу ніч, випивають протягом дня за 5 разів;
— як відхаркуваль¬ний засіб (за рекомендацією М. А. Носаля, 1958) ефективний настій суміші взятих порівну трав: листків розхідника, копитняка європейського (Asarum europaeum L.) і трави́ пари́ла звичайного (по 1 столовій ложці кожної), залити на ніч 3 склянками окропу і випити вдень за 5 разів.
— поєднавши цілющі властивості розхідника з кропивою, крушиною та шавлією, можна усунути симптоми алергічного риніту;
— часто свіжовичавлений сік із листя розхідника змішують з козячим молоком і отриману суміш застосовують проти легеневих захворювань;
 при розладах функцій шлунка і кишок (Б. П. Махлаюк, 1967) та при деяких інших шлунково-кишкових захворюваннях, катарах кишечника, болях у ділянці шлунку. Настої та екстракти розхідника ефективні при гастриті, пониженому апетиті, обкладеному язику, поганому відригуванні, метеоризмі та як вітрогінний засіб:
— 1 чайну ложку сухої трави залити 1 склянкою окропу, настоювати 20 хвилин, остудити, процідити, приймати по 1/3 склянки 3 рази в день.
 при пієлонефриті, хворобах нирок, нирковокам'яній, сечокам’яній хворобі і сольовому діатезі, запаленнях сечового міхура і сечовивідних шляхів, гострому і хронічному циститі та як тонізуючий, знеболюючий, протизапальний і сечогінний засоби:
— 1 столову ложку подрібненої сухої сировини залити 1 склянкою окропу, настоювати 10 хвилин, остудити, процідити приймати по чверті (¼) склянки 3-4 рази в день до їжі;
— для лікування гострого пієлонефриту, циститу та сечокам’яної хвороби, ускладненої пієлонефритом, взяти 1 столову ложку трави́ розхідника звичайного, 2 столові ложки розтертого насіння дикої моркви та 1 столову ложку коренів вільшини тернистої, настоювати протягом 12 годин у 3 склянках окропу. Настій вживати по півсклянки 3-4 рази на день.
 при захворюваннях жовчного міхура, печінки (особливо при неспецифічних хворобах печінки, що проявляються недостатнім виділенням жовчі, збільшенням кількості шкідливих продуктів обміну речовин у крові, нудотою, збільшенням печінки), жовтяниці, гепатиті, гепатохолециститі, пухлинах печінки та хворобах селезінки:
— для лікування роблять напар з 5 гр. сушених листків на склянку кип’ятку;
— при хронічному гепатохолециститі та жовчнокам’яній хворобі вживають по 2 столові ложки соку свіжої трави́ розхідника двічі на день.
 при порушенні функції щитовидної залози:
— 1 чайну ложку сухої подрібненої трави розхідника потрібно залити 1 неповною (до облямівки) склянкою окропу, настоювати 1 годину, охолодити, процідити, приймати по ¼ склянки 3 рази в день перед їжею.
 як допоміжний засіб при хронічних захворюваннях, спричинених неправильним обміном речовин, для відновлення нормального обміну речовин в організмі та як профілактичний засіб проти отруєння свинцем:
— з метою профілактики чи після тривалої хвороби розхідник заварюють, як чай і випивають впродовж дня. На 1 склянку крутого кип’ятку беруть 1 чайну ложку (врівень, без вершка) трави розхідника, запарюють і настоюють 10 хвилин. П’ють 1 склянку вранці натщесерце і 1 ввечері, перед сном. Можна пити по 2/3 склянки тричі на день, але в цілому це має складати не більше двох 200 мл. склянок на добу.

ЗОВНІШНЬО — компреси, примочки і промивання настоєм (1 столова ложка сухої трави на 200 мл. окропу); ванни з відвару (100 гр. сухої трави́ на 2 л. окропу).

Як зовнішній засіб настій розхідника використовують у таких випадках:
• для примочок при сльозотечі, кон’юнктивіті та блефариті, висипах на шкірі;
• для промивання ран, виразок і опіків;
• для ванн, обмивань, компресів при подагрі, запаленні суглобів, вивихах і переломах кісток, гнояках, чиряках, фурункулах, виразках, гнійних ранах і набряках, скрофульозі, корості, шкірних захворюваннях та різних висипах на тілі, а також при грибкових захворюваннях нігтьових пластин, грибкових ушкодженнях на підошвах ніг;
• для ванн після виснажливих хвороб як тонізуючий і стимулюючий засіб;
• при подагрі для ножних ванн (30-35°С), які приймають з додаванням відвару розхідника;
 при сльозотечі, кон’юнктивіті чи блефариті до очей прикладають чисті тампони чи серветки, змочені теплим міцним настоєм листя розхіднику:
— 1 столову ложку трави запарити 1 склянкою окропу, дати добре настоятися. Робити теплі примочки на повіки (очі заплющити і прикласти теплу вологу серветку), за потреби настій можна підігріти до потрібної температури, але щоб він не був гарячим.
 при фурункулах, гнійних набряках, запаленні суглобів, вивихах, переломах кісток, висипах до хворих місць прикладаються примочки, припарки, компреси з відвару розхідника звичайного. Для цього віджату розпарену сировину треба загорнути в м'яку тканину і дуже тепле, але не пекуче, прикласти до хворого місця, або з цією ж метою можна взяти складену у кілька шарів м’яку тканину змочити помірно гарячим настоєм і таким чином зробити відповідні процедури (при компресах потрібно поверх вологої серветки покласти щось не промокаюче, а тоді все разом тепло вкутати), так тримати доки не охолоне. Як кровоспинний і антисептичний засіб, що загоює рани, цей заздалегідь приготований настій використовують у теплому або підігрітому вигляді для промивання ран і виразок, гнійних набряків, опіків:
— 1 столову ложку трави залити 1 склянкою окропу і нагрівати на водяній бані протягом півгодини, після чого віджати і робити примочки, припарки чи компреси.
 При корості і шкірних захворюваннях застосовують ванни з додаванням відвару розхідника звичайного:
— 150 гр. сухої трави залити 2,5 літрами окропу, нагрівати на водяній бані 15-20 хвилин, процідити, віджати сировину і вилити рідину у наповнену теплою водою ванну. Температура води у ванні +38°С. Ванну приймати 20 хвилин.
 Міцною настойкою розхідника на оцті лікують коросту, шкірні захворювання, грибок на нігтьових пластинах, грибкові ушкодження на підошвах ніг — при цих недугах 2 рази на день натирають уражені ділянки шкіри або змащують нігті.
 Як ранозагоювальний і протизапальний засіб потовчене на кашку чисте (добре промите і обсушене паперовою серветкою чи м’якою вологовбираючою тканиною) свіже листя розхіднику звичайного прикладають до наривів, пухлин, виразок, хворих місць. З цією метою можна розпарити сушене листя і прикладати його.
 При шкірних хворобах та для загоювання ран і виразок роблять аплікації зі свіжого листя, тобто прикладають до них чисто вимиті, обсушені та оброблені антисептиком (промиті горілкою, щоб у рану не занести інфекцію) свіжі листки.
 При кон’юктивіті, блефариті, сльозотечі, нежиті в очі чи ніс закрапують розчин із двох крапель вичавленого соку розхідника розведеного в 1 столовій ложці кип’яченої води.
 Свіжо вичавлений сік розхідника використовується в народній медицині проти головного болю, невралгії та запаморочення. Просто треба капнути по кілька крапель соку у кожну ніздрю.
 Свіжий сік рослини використовують як засіб від мігрені — закапують в ніс.
 Розхідник успішно застосовується проти целюліту як зовнішньо (компреси, лосьйони, маски), так і всередину як детокс-чай.