Сайт міста Монастириська

карта Монастириська
Область: Тернопільська область
Район: Чортківський район
Місто: Монастириська
Населення: 6277 осіб
Щільність населення: 589 осіб/кв. км.
Поштовий індекс: 48305
Телефонний код: +380 3555
Координати: 49°05'18″ пн. ш. 25°10'20″ сх. д.
Висота над рівнем моря: 312 м.
Площа: 10.65 кв. км.
Річка, озеро (море): р. Коропець
Рік заснування: 1454 р.

Міська рада

Адреса: вул.Шевченка,19
Телефон: 2-17-72
Монастириська

Монастириська – невелике місто (населення близько 6000 жителів) та районний центр Тернопільської області. Раніше  поселення називалося Підгороднє та Монастирища. Сучасна назва (звучить у множині) є результатом полонізації, за таким же принципом виникла назва, наприклад, Мостиськ на Львівщині. Назва Підгороднє свідчить про розташування містечка біля підніжжя гори. Теперішнє найменування Монастирисьок пояснює легенда. Один із князів привіз з походу на половців дівчину незрівнянної краси та палко в неї закохався. Однак юнка не змогла жити в полоні, попри увагу з боку князя, розкоші і багатства. Засумувавши дівчина пішла на гору, де й перетворилась на відьму. Згорьований князь від того постригся в монахи, його ж удільне містечко звідтоді почали називати Монастирищем. Міський статус Монастириські мають з 1454 р.

Як містечко Монастириськи почали розвиватися ще за часів Русі. Тоді вони лежали на так званому Чорному Шляху, що сприяло торгівлі і ремеслам.

За часів Середньовіччя Монастирські переходили з рук одних дідичів до рук інших. Певний час ним володіли представники відомої родини Бучацьких. Під  1454 р. в письмових джерелах вперше згадується в містечку замок. З отриманням Монастириськами Магдебурзького права тут почали проводитися щотижневі торги, а декілька разів на рік ярмарки. За цей час місто зазнавало неодноразово нападів татар. В 1578 р. замок і всі міські будівлі  були повністю зруйновані.

Лише в 1600 р. містянам вдалося відбудувати місто та замок. Остаточно татарські набіги на цю частину Поділля припинилися після 1698 р. У 1780 р. поруч із замком Людвіка з Любомирських Потоцька побудувала магнатський палац.

За часів Австро-Угорської імперії Монастириські входили до Станиславівського циркулу. Тодішнім власником міста італійцем Каролем Бако де Гетте в 1797 р. була побудована тютюнова фабрика. В 1812 р. її перенесено до Снятина на Покутті. Після того, як попит на тютюнову продукцію місцевого виробництва зріс, виготовлення цигарок в Монастириськах відновилось. Впродовж всього  ХІХ та початку ХХ ст. фабрика активно розвивалась. На окрему увагу заслуговує система господарювання на підприємстві. Наприклад, тут було запроваджено щось на зразок пенсійного забезпечення тих робітників, що не могли більше працювати.

Окрім тютюнової фабрики на початку ХХ ст. в Монастириськах працював лісопильний завод та цегельня. За польських часів місто нарешті було забруковане, активізувалось культурне і спортивне життя.

За часів СРСР Монастириські розширились завдяки приєднанню сіл Фільварки, Березівка та Дубовиця. Зараз з промислових підприємств працює завод будівельних матеріалів та молокозавод, виробництво сигарет на ВАТ «Українська тютюнова компанія» тимчасово призупинено.

З архітектурних пам’яток найбільший інтерес представляє римо-католицький храм. Побудований він був 1727 р. представниками родини Потоцьких. Попри те, що радянська влада використовувала святиню не за призначенням, все ж на ньому вціліли меморіальні дошки польським поетам, встановлені на рубежі ХІХ-ХХ ст. В містечку зберігся один з найбільших католицьких цвинтарів Тернопілля.

Інтерес представляє забудова самого містечка, особливо площі Ринок і прилеглих вуличок.

Неподалік Монастириськ з 2000 року постійно проводиться щорічний фестиваль «Лемківські дзвони». Фестиваль різноплановий, широкий за тематикою і репрезентує повністю лемківську культуру.

В колишньому с. Фільварки народилася Олена Кисілевська – журналістка та письменниця. З 1884 р. і до закінчення Другої світової війни Олена  Львівна була активною громадською діячкою, брала участь в розвитку жіночих організацій в Станиславові, Коломиї та Львові. Літературна спадщина письменниці – переважно твори малої прози про життя селянства та інтелігенції Галичини.

Старшим братом Олени Кисілевської був Володимир Сіменович. Майже одразу ж після закінчення Львівського університету в 1885 р. він виїхав  до Чикаго, де займався видавничою і журналістською працею. 

Історія активності
Knm
Реєстрація
Опубліковано 1 тиждень тому
Володя
Опубліковано 1 тиждень тому: Володя
Монастириська
Реєстрація
Опубліковано 4 тижня тому
Любов
Опубліковано 1 місяць тому
подобається
Любов
Опубліковано 1 місяць тому: Любов
Vitaliy
Опубліковано 2 місяці тому: Vitaliy
Христина
Реєстрація
Опубліковано 2 місяці тому
bnBndml2Z2wucHZnbD04NTVfIyRfU0VHSCskJCQyZTA0NjZlMWRmMTk4N2E5NDcxZGQwZDlhMDI0ODg2Yw==
Правда про Апостола від "обєднаної опозиції", який є ставлеником одіозного Деревляного на виборчому окрузі №166 на Тернопільщині....
Четвер, 27 вересня 2012, 16:08
Нова Тернопільска газета, яка віддавна відома своєю нетерпиісмть до нині увязненої Юлії Тимошенко і її однопартійців На Тернопільщині, оприлюднила нову сенсаційну статтю про нардепа Василя Деревляного і його "приятелів-протеже" в області.
Зокрема, про кандидата в нардепи Михайла Апостола.
Зовні схожий на росіянина, малі оченята бігають, опецькуватий, обличчя червоне, мова невиразна… Уже з самого вигляду можна зробити висновок: ось тобі й готова “тушка”. Ну, а позаяк зовнішність іноді буває оманлива, то роздивимося внутрішню сутність цього громадянина.
Поданий вище описовий портрет стосується Михайла Володимировича Апостола, 1961 р.н., уродженця села Ласківці на Теребовлянщині.
Нині він кандидатує до Верховної Ради по 166-ому виборчому округу (Теребовлянський, Гусятинський, Бучацький, Монастириський райони). Представляє так звану опозицію, а фактично є персональним ставлеником крутія і невігласа від політики Василя Деревляного. Саме Деревляний і пропихнув його на даний округ за квотою БЮТу від так званої об’єднаної опозиції, хоча дотепер зовсім незрозуміло, а за які ж такі заслуги чи достоїнства. Скажіть, чи хтось в області коли-небудь чув до виборів про такого політика, громадського діяча чи бодай просто патріота України, як Михайло Апостол? Ні, ніхто не чув, бо таким він не є. Тоді чому ж саме його висунули представляти опозицію?
Безперечно, це запитання передусім до Деревляного. Та оскільки він або нічого не скаже, або, як це не раз бувало, і не моргнувши оком, збреше, то звернемося до фактів, які пояснюють, звідки ноги ростуть.
Як влучно пише інформаційний бюлетень “Наша справа”, поширений на 166-ому виборчому окрузі, Василь Деревляний — це політичний ріелтор. Тобто, якщо у натурі ріелтор займається діяльністю на ринку нерухомості з метою отримання прибутку (комісійних), то Деревляний торгує політикою. Коли після “помаранчевих” подій 2004 року його партійна патронеса Юля Тимошенко була при владі, а вибори були за партійними списками, він продавав прохідні місця у списку. Патріотам чи ідейним соратникам місця там не було, бо що з них візьмеш? А щоб ніхто не заважав, Деревляний шляхом інтриг та завдяки покровительству Турчинова і керівника центрального партійного апарату Федорчука повиганяв з тернопільського БЮТу навіть залишки патріотичного духу і всіх розумніших, хто, за його хворобливою уявою, потенційно міг скласти конкуренцію за лідерство.
Результати цієї тактики “випаленої землі” більше, ніж очевидні. У краї, де ще не так давно рейтинг підтримки Юлі Тимошенко сягав 75% (!), БЮТ сьогодні не має депутатських фракцій ні в обласній раді, ні в міській. Елементарної клепки треба не мати, щоб так докеруватися! Та якщо для центру даний кричущий факт “по барабану”, то для Деревляного — й поготів. Він вірний своїм принципам, чи то б пак, безпринципності, і на нинішніх виборах.
Як пише той же інформбюлетень “Наша справа”, “нещодавно громадськості стало відомо, що за один мільйон двісті тисяч доларів США, отриманих від влади в одному з готелів Києва, Деревляний “здав” виборчий округ № 165 (центр — м. Зборів), де висунув завідомо непрохідного і скомпрометованого, через свою некомпетентність, депутата Тернопільської міської ради Володимира Бойка і таким чином розчистив дорогу провладному регіоналові Іванові Чайківському.”
На виборчому окрузі № 167 (Чортківський, Борщівський і Заліщицький райони) таким же кандидатом без шансів від так званої опозиції виглядає скомпрометований рухівець Іван Стойко. Тут Деревляний теж постарався, щоб влада не мала жодних проблем, а обидва її ставленики — екс-голова Тернопільської ОДА Юрій Чижмарь та міліцейський генерал-полковник Володимир Бедриківський — з’ясовували стосунки між собою.
Втім, і недолугий Бойко, і ніякий Стойко — ще “квіточки” порівняно з Апостолом. “Яблуко від яблуні далеко не відкотиться” — гласить народна мудрість. Так і тут. Він такий же, як Деревляний, недовірливий, обмежений, лицемірний, ласий до грошей, а в дечому (звісно, у негативному сенсі) навіть перевершує свого партійного боса.
Так, Апостол приховав від ЦВК і громадськості, зокрема, виборців 166-го округу, що, як у свій час Янукович, також мав дві “ходки”.
Ще у 23-річному віці, у 1984 році, райвідділом внутрішніх справ притягувався до відповідальності за дрібне хуліганство (побиття людини). Це була своєрідна “розминка”, а згодом пішли кримінальні справи й судимості. Першу судимість отримав у 1999-ому за розкрадання майна (ст. 84, ч. 1 ККУ, що передбачає позбавлення волі на строк від 2-ох до 4-ох років, або штраф у розмірі від 10-ти до 15-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Вдруге був засуджений порівняно недавно — у 2007-ому за фінансові махінації. Проходив за ст. 364, ч. 2 “Зловживання владою або службовим становищем” Кримінального кодексу України, що передбачає позбавлення волі на строк від 5-ти до 8-ми років. Щоправда, тоді, як відомо, при владі були “свої”, і всіма правдами й неправдами Апостолу нар вдалося уникнути, а у 2010-ому навіть зняти останню судимість і тихенько замести сліди. Та не зовсім, як виявилося, — таємне рано чи пізно стає відомим.
Те, що Апостол — “фрукт” ще той, свідчить інший приклад. У своїй передвиборчій листівці він пише: “Трудовий стаж розпочав у 1977 році в колгоспі “Вільна Україна” с. Ласківці, 1984-1994 роки — головний економіст колгоспу “Вільна Україна”. Читаєш — і диву даєшся з брехні. Хіба за Радянського Союзу була така назва колгоспу? Колгосп у Ласківцях тоді називався ім’ям ворога українського народу — червоного командарма Миколи Щорса, на совісті якого десятки тисяч убитих і замордованих українців. Та, щоб пристойніше виглядати, Апостол про Щорса не згадав. А головне — не згадав і про те, що це саме він, Апостол Михайло Володимирович, до розвалу Союзу був членом злочинної комуністичної партії і працював секретарем комуністичного парткому того ж колгоспу ім. Щорса!
Виходить, якщо узяти до уваги дві судимості і комуністичну приналежність, Апостол і Деревляний свідомо ошукали своїх соратників по виборах з ВО “Свобода”, які, як відомо, послідовно і наполегливо вимагають провести в Україні люстрацію.
Адже, якби у “Свободі” знали про такі “подвиги” і біографічні “достоїнства” Апостола, то чи погоджували б його кандидатуру як єдину від опозиції по мажоритарному округу? Однозначно, ніяк! Апостол — просто знахідка для люстрації. За Союзу був відвертим комунякою і парт-номенклатурником (а в цю касту без відданості КДБ потрапити було неможливо), у пострадянський період швиденько перелицювався, вбрав вишиванку і… перетворився в кримінальний елемент.
Якщо точніше, то з настанням незалежності “економіст” Апостол подався у агробізнес. Нічого путнього із того в нього не виходило, поки на політичну вершину не піднявся Деревляний. Під прикриттям такої “криші” Апостол почав різні аферистичні “оборудки”: набирав у селян в оренду земельні паї, кілька років нібито обробляв, а потім оренду спродував. Люди від того практично не мали нічого, хіба якісь крихти за паї, а ділок загрібав чималі гроші. Знаючі люди стверджують і преса писала, що останню таку комбінацію він провернув на початку цього року в Монастириському районі, де продав свою господарку і орендовану землю іноземним інвесторам за досить кругленьку суму.
Отож, шановні виборці, хто такий Михайло Апостол, — висновки робіть самі. Принаймні від присутності на окрузі такого “опозиціонера” кандидат від Партії регіонів Надія Хоптян, вона ж голова Гусятинської райради і дружина голови Тернопільської ОДА, почувається, немов на драбині щастя — упевнено, спокійно і не надякується Деревляному. І ще зверніть увагу: ні Хоптяниха, ні влада “опозиціонера” Апостола навіть не зачіпають, хоча, безперечно, знають, що в нього рильце в пушку. А чому? Бо такого неавторитетного і заплямованого суперника для них якраз і треба. Бо, навіть якщо купляться наші люди на крокодилячі бютівські сльози та популістські обіцянки і за Апостола проголосують, то “регіонали” відразу візьмуть його в “оборот” і матимуть у Верховній Раді в його особі рафіновану “тушку”.
А тепер прочитайте початок цієї статті і скажіть: хіба ми помилялися в оцінці з першого погляду? — разом із Михайло Апостол. та Василь Деревляний.
Іван Новосядлий, Нова Тернопільська газета (текст і колаж)

відповісти (0)