Сайт міста Копичинці

Копичинці – одне з найменших міст України (населення менше 7000 осіб). Існує декілька версій походження назви містечка. За першою з них вона могла утворитися від слова копиця. Ймовірне походження від давньослов’янського жертовного вогнища – капища. Народна легенда пояснює назву містечка існуванням монастиря та проживанням в ньому копи, тобто  рівно 60 монахів (ченців). З точки зору історичної науки більш ймовірною видається версія походження назви від прізвища шляхтичів Копичинських, які раніше володіли містечком.

На місці теперішніх Копичинців людське життя існувало ще задовго до офіційної дати заснування міста. Тут знайдено археологічні знахідки періоду Трипілля та раннього слов’янства.

Як поселення Копичинці в письмових джерелах починають фігурувати ще з першої половини XIV ст. З другої половини цього ж століття згадуються як власність Копачинських гербу Копач. Саме за часів їхнього володіння тут збудовано фортецю, а Копичинці перетворено на місто. В 1595 р. поблизу містечка відбувся бій між козаками Северина Наливайка та польськими військами.

В часи Середньовіччя усі подільські містечка зазнавали неодноразових нападів і руйнувань від татарських ординців. Фортечні мури Копичинців не завжди забезпечували належний захист для  жителів Копичинців. Взамін поруйнованій твердині в 1600 р. між річками Стрілкою і Крутиловим було зведено замок. З усіх бооків він був оточений природніми водними перепонами, штучним ровом із західного боку та земляними валами. Під час своєї мандрівки в 1672 р. Ульрих фон Внердум застав замок в стані запустіння. Через деякий час власники Копичинців замість замку побудували житловий палац. Його було зруйновано під Першої світової війни, а руїни замку існували ще до 1949 р. Зараз на цьому місці міський парк.

Як і все  Поділля Копичинці та околиці були ареною активних бойових дій під час Національно-визвольної війни під  проводом Богдана Хмельницького. 12 травня 1651 р. тут відбувся бій між об’єднаними військами Богдана Хмельницького і кримського хана проти польського війська М. Калиновського.

За всю історію Копичинці побували в складі різних країн. Окрім Речі Посполитої та Австро-Угрської імперії ним володіли в 1672-1688 рр. турки, а в 1809-1815 рр. - росіяни.

Великих втрат Копичинці зазнали під час обох світових воєн. Оскільки в самому містечку проживало чимало євреїв, тому тут було створено ґетто. Тут перебувало більше 5000 осіб іудейської віри, адже в копичинецьке ґетто звозили євреїв з інших містечок і, навіть, Бучача. Вціліла лише незначна частина євреїв та й то завдяки старанням українців.  Ю. і М. Гринчишини, Г. та С. Грокольські стали Праведниками Миру за свою саможертовну працю в спасінні євреїв.

Копичинці в 1940-1962 рр. були центром однойменного району. Копичинці спочатку були включені до складу Чортківського, а згодом – Гусятинського району.

Копичинці відомі архітектурними пам’ятками насамперед дерев'яною Воздвиженською церквою  з дзвіницею з 1630 р. За народними переказами її було побудовано козаками або при їхній безпосередній  участі.  Храм побудовано в класичному стилі на колишньому присілку Кутці.

Костел Успіння Діви Марії майже на два століття молодший від церкви, поруч будівля плебанії. Храм має виразні риси ампіру. Хоча в радянський час будівлю й  використовували під оліярню, однак, на щастя, внутрішнє оздоблення храму переважно збереглося. В 2000-х рр. проведено ретельну реставрацію храму.

 Родом з Копичинців двоє відомих акторів. Марія Сафіян (Лозинська) була першою українською актрисою. 15-річною юнкою знялася в 1936 р. у стрічці «Для добра та краси», яка мала на меті пропаганду кооперативного руху Дітьми Марії Лозинської є відомі українські діаспорні діячі Аскольд Лозинський  та Лариса Кий.

З української родини походив польський актор Роман Губченко. На початку ХХ ст. здобув освіту в Паризькій політехніці, що вже свідчить про його неабиякі здібності. Спочатку працював у залізничній сфері та грав в театрі як аматор. Роман Губченко знявся лише в 4-х фільмах в останні два роки свого життя в 1957-1958 рр.