Сайт міста Почаїв

Почаїв – містечко в Тернопільській області, яке розташоване в його північній частині за 20 кілометрів від Кременця. У 1940 році населений пункт отримав статус селища міського типу і став центром недавно утвореного Почаївського району. Роль райцентру втратив наприкінці 1962 року. І аж у 1978 році 8 травня Почаїв отримав статус міста.

Спочатку у XVI столітті дана місцевість мала назву Єрофеївка, яку дала їй шляхтянка Ганна Гойська в честь свого чоловіка Єрофея. Але протрималася ця назва дуже мало часу. До сьогоднішніх днів точно не відомо, звідки пішла назва «Почаїв». Хоч існує декілька версій, які стосуються походження назви даної місцевості. Одна стверджує, що саме так нарекли її ченці, які переселилися туди з Києво-Печерського монастиря, аналогічно з річкою Почайною, в якій колись князь Володимир охрестив киян. Інша версія говорить, що місцевості дало назву слово «початок», що свідчило про початок різних див, що відбувалися в цій місцевості. Ще один варіант походження назви пов’язаний з появою в стовпі вогню Пресвятої Богородиці і залишеним нею на камені слідом правої стопи. І люди почали стверджувати, що «… Поча Діви Марії творить чудеса». Від цього згодом і пішла назва місцевості - Почаїв.

Першу письмову згадку про місто Почаїв знайдено в Кременецькому замку, вона датується 1450 роком. З 1527 р. місцевість належала шляхтичам Гойським, з ім’ям яких пов’язується історія створення монастиря у Почаєві. Після Люблінської унії, у 1569 році Почаїв відійшов під владу Польщі. У 1597 році у документах є згадки про Почаївський монастир, який в 1834 році отримав статус Лаври.

Почаївський монастир відігравав важливу роль у культурному та релігійному житті Волині. Він витримав турецько-татарську облогу. Монастир вступив у співтовариство з Римом, ввійшовши в чин святого Василя Великого. Під керівництвом василіанів розвивалася освіта та видавнича діяльність. Почаїв з того часу стає відомим друкарським центром. Книги прикрашались дивовижні карбування і оригінальні орнаменти. У 1975 році відбувся поділ Польщі і місто відійшло до Російської імперії. З 30 червня 1941 року до 20 березня 1944 року Почаїв був під німецькою окупацією. За цей період було знищено більше 2,5 тисяч цивільних жителів.

У Почаєві народився майстер ліричного пейзажу, маляр та педагог І. Ф. Хворостецький, маляр і графік О. Я. Шатківський, художник мультиплікатор І. А, Лазарчук, художник ужиткового мистецтва С. І. Бутковська. Також уродженкою Почаєва є український мовознавець Ґе́рус-Тарнавецька Іраїда-Ірена Сергіївна і поет В. К. Лящук.

Місто відоме світові завдяки православній святині – Почаївській Лаврі, що видніється здалеку на одній з Кременецьких гір. В її стінах знаходиться семінарія та чоловічий монастир. Вражають своєю довершеністю Свято-Успенський храм, який збудований в стилі бароко (1771-1783р.). В розписі храму можна прослідкувати історію монастиря. Храм знаходиться саме на тому місці, де колись свій слід залишила Божа Мати. В комплекс храму входить 65-метрова дзвіниця (1861-1871р.), на якій є 11,5-тонний дзвін, звук якого чути більше 65 кілометрів. Храм святої Трійці, над яким працював архітектор Щусев (1906-1912р.), вражає своєю величчю. Панно із мозаїки в ньому створені за ескізом М. Реріха. Наймолодший - храм Преображення Господнього, будівлю якого щойно закінчили. Першу Літургію у ньому відслужили 11 травня 2013 року. Роботи в храмі будуть тривати ще десятки років.

Збереглася до сьогоднішніх днів будівля, де знаходилась Почаївська друкарня. Своїми формами вражає будинок архієрея (стиль класицизму). В ньому і зупинявся Тарас Шевченко, коли у 1846 році відвідував місто.

В Почаїв їдуть паломники, щоб поклонитися іконі Пресвятої Богородиці, побачити відбиток стопи Діви Марії, нетлінні мощі святих Амфілохія та Іова Почаївських. На протязі багатьох століть в це священне місце йдуть прочани з усіх куточків світу.