Сайт міста Сарни

Сарни – районний центр та одне з найбільших міст півночі Рівненської області. Міський статус Сарни мали ще з польських часів, його було підтверджено в 1939 р. Назва населеного пункту пов’язана з назвою тварини – сарни. Раніше в тутешніх лісах водилися ця тварина, саме її зображено на гербі та інших міських атрибутах.

Відлік існування поселення на території Сарн можна починати ще з часів неоліту. На березі Случа, де в радянський час виросли квартали багатоповерхової забудови раніше проживали древні племена. Серед виявлених артефактів – кам’яні знаряддя праці та посуд з глини, вироблений без використання гончарного круга. Древні поселенці займалися полюванням на тварин та рибальством.

Перші згадки про село під назвою Сарни датуються 1648 р. Довгий час його історія не відзначалась чимось вагомим та важливим. В 1885 р. через поліські болота та ліси пролягла залізниця з Києва, за декілька  кілометрів від села спорудили невеликий полустанок. В подальшому залізниця вирішила долю Сарн. В 1902 р. станція опинилися на перетині залізничних гілок з Києва до Варшави та з Рівного до Лунінця. Тут почали виникати дрібні промислові підприємства, торгівельні заклади, готелі, тощо.

На момент створення Польської Держави Сарни були чималим містечком, саме тому йому було надано статус повітового центру. Оскільки місто дуже постраждало під час Першої світової війни, тому в 20-30-х рр. відбувалася його відбудова, споруджувалися нові будинки та міські комунікації. Оскільки від Сарн було досить недалеко від радянсько-польського кордону, тому тут базувався Корпус охорони пограниччя. Військові проживали у окремому містечку, руїни якого існують ще й в наш час.

Під час першого приходу радянської влади всі підприємства Сарн було націоналізовані. Дрібні деревообробні цехи та фабрики об’єднували в артілі. Впродовж досить нетривалого радянського періоду багато жителів міста зазнали репресвй з боку нової влади.

Вдруге великих руйнувань Сарни зазнали під час Другої світової війни. Оскільки місто було залізничним вузлом, тому його почали бомбардувати ще в перші дні війни.  Станом на 1939 р. в місті проживало більше 4000 євреїв. До Сарн також привезли юдеїв з Клесова, Рафалівки,  навколишніх сіл. Майже все єврейство Сарн пізніше було вивезено з гетто та розстріляно в лісі під Сарнами.

Впродовдж всієї ваійни довкола Сарн точилися важкі бої, особливо за залізничний вузол. В місцевих лісах діяли загони партизанських з’єднань, в тому числі Медвєдєва. Кожна бойова операція партизан провокувала німецьких окупантів на дії у відповідь, від чого страждало місцеве населення.

Ще однією трагедію Сарн і околиць періоду війни стала Волинська різня. До міста повтікали поляки з навколишніх сіл, а в самому місті німці створили загін польської поліції. Цей загін тероризував навколишні українські села.

Приблизно до початку 60-х рр. в Сарнах тривала відбудова повоєнного господарства. З часом почали будуватися громадські споруди, дешеве і доступне жило – так звані «хрущовки».

На сучасному етапі Сарни – великий промисловий центр, місто лежить на перетині важливих міжнародних автомобільних та залізничних шляхів.

Найдавніша архітектурна споруда Сарн  – церква Святої Трійці. Її зведено з дерева ще в 1725 р. коштом Антонія Прушинського. Раніше вона була парафіяльною церквою села Доротич, які злилися з Сарнами і зараз є одним з районів міста.

Довгий час віряни римо-католицької віри не мали власного храму. Лише в 1921 р. було споруджено невелику провізоричну дерев’яну каплицю. Впродовж 1936-1939 р. в Сарнах тривало спорудження мурованого храму. Святиня зведена в модному тоді «брилатовому» стилі, тому в загальних стилістичних рисах, нагадує, наприклад костел в Рівному. В радянський час храм був не діючий.

Сарни відомі своїми уродженцями. Серед видатних містян в першу чергу можна згадати відомого письменника, автора знаменитої повісті «Поліщуки» Бориса Шведа.

З Сарнами пов’язане життя польського науковця Болесла Свєнтоховського. З 1930-1939 р. він керував дослідним підприємством з видобутку торфу. В польській науці вважають основоположником академічного землеробства.