Сайт міста Корець

Корець – невелике місто та районний центр Рівненської області. Розташоване майже на самій межі Рівненської та Житомирської областей. Назва населеного пункту в перших письмових джерелах зафіксована як Корчеськ. На думку більшості дослідніків вона походить  від слова «корч». Однак, в давньослов’янській молі воно мало два значення або пень, або ж вільне, очищене від лісу місце. Зважаючи на те, що зазвичай нові міста закладали на вирубаних ділянках, остання версія найбільш ймовірніша. Деякі історики схиляються до версії, назву місту дала річка Корчик, на якій воно розташоване. Що ж стосується появи назви Корця від слова «корець», тобто міри виміру зерна чи інших сипучих речовин, то така не має підґрунтя. Це слово почало вживатись в добу Середньовіччя, а на той момент Корець вже давно існував.

На території теперішнього Корця життя існувало ще в глибоку давнину. Дані археологічних розкопок виявили поселення пізнього палеоліту.

Як населений пункт Корець вперше згадується під  1150 р. в Київському літописі. З 1380 р. місто перебувало у володінні родини Острозьких, яким належало багато маєтностей на Волині. Наступними власниками Корця стали представники русько-литовського роду Корецьких. Швидше за все своє прізвище вони отримали від назви міста, яким володіли.

Вже на початок XVII ст. Корець перетворився на одне з найрозвинутіших в економічному і торгівельному відношеннях міст Волині.  Та найактивніший розвиток міста припав на  XVIII ст., коли в Корці були засновані мануфактури: шкіряна, з  виготовлення полотна та сукна. Найбільшої ж слави та потужності набула закладена Юзефом Чарторийським порцелянова. Підприємство стало до ладу в 1784 р., це було перше виробництво на Україні виробів з фарфору та фаянсу. Для праці на мануфактурі Юзеф Чарторийський запросив іноземних фахівців. Порцелянове виробництво проіснувало в Корці до 30-х рр. ХІХ ст. Після великої пожежі фабрика не відбудовувалась, а фахівці перебралися до інших міст, зокрема, до Баранівки, де також заклали фарфоровий завод.

Попри занепад, який спостерігався з приходом на терени Рівненщини Російської Імперії, Корець зберіг свій економічний потенціал. З великих промислових підприємств в ХІХ-ХХ ст. тут працювало декілька млинів, пивоварний завод, засновані Юзеф Чарторийським мануфактури, в 1898 р. почав давати солодку продукцію  цукровий завод. Торгівельний розвиток відбувався завдяки 12 ярмаркам на рік.

У міжвоєнний період Корець мав статус міста та водночас був центром ґміни. В цей час по межі сучасних Рівненської та Житомирської областей проходив кордон між Польщею та СРСР, а Корець був прикордонним містечком. Тут мешкало багато військових, які забезпечували охорону кордону.

Трагічними в житті Корця були події Другої світової війни. В місті на той момент проживало майже 5000 євреїв, більше 3000 з них було розстріляно. Навколо Корця в роки війни і в перші роки повоєнного часу діяли загони УПА. 20-го березня 1944 р. на шляху Корець-Гоща було смертельно поранено одного з провідних командирів Червної Армії Миколу Ватутіна.

Корець відомий своїми численними архітектурними пам’ятками. В місті з населенням в 7500 жителів аж 10 храмів, тому його ще називають християнською Меккою. З сакральних споруд міста насамперед це Свято-Троїцький монастир, побудований 1620 р. як францисканський кляштор. Бароковий костел та монаші келії зазнали суттєвих перебудов, коли святиню передали під православний монастир.

Парафіяльний костел Святого Антонія – один з найдавніших на Волині. Його побудовано ше в 1533 р.

Вцілілі руїни Корецького замку походять якщо не з часів Середньовіччя, то з часу останньої перебудови в 1780-х рр. Після пожежі в середині ХІХ ст. замок і палац не відбудовувались.

З Корцем пов’язане життя відомого мовознавця, педагога та релігійного діяча Лаврентія Зизанія. Тут він впродовж1612-1618 рр. був священником. Є відомості, що Лаврентій Зизаній помер у Корці і був тут похований.

Після смерті свого чоловіка Федора Андро Анна Андро (Оленіна) поселилася в Корецькому монастирі, де й померла та була похована. Відома як жінка, в яку був закоханий Олександр Пушкін.