Сайт міста Радивилів

Радивилів – місто та районний центр Рівненської області, лежить на межі з Львівською областю. Місто розташоване приблизно на однаковій відстані від 4 обласних центрів: Рівного, Луцька, Львова та Тернополя. З 2016 р. Радивилів – центр територіальної об’єднаної громади, утвореної з Башарівської, Дружбівської, Немирівської та Підзамчівської сільських рад.. Міські права підтверджено в радянський час 1940 р. До 1940 р. місто називалось Радзивилів. Ця назва була отримана від прізвища дідича Миколи Христофора Радзивілла на прізвисько Чорний. В 1940–1993 рр. місто носило модну тоді назву Чорвоноармійськ, яка, однак, була абсолютно відірваною від історичного минулого цього населеного пункту.

Перша письмова згадка про Радивилів датується 1564 р. Вже на той момент в письмових джерелах його згадано як місто. Цей факт переконливо свідчить про те, що населений пункт існував задовго до цієї дати. На основі археологічних знахідок можна встановити, що в другій половині 1500-х та в 1600-х рр. місто було великим торгівельним центром. Свідченням цьому численні іноземні монети вказаного періоду. Ймовірно, що десь в цей період існували якісь міські укріплення. Про них писав століттям пізніше відомий європейський мандрівник Ульрих фон Вердум. На момент подорожі дипломата від них лишилися лише сліди.

Радивилів під час національно-визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького опинився у вирі повстанчої боротьби. В самому містечку отаборився козацький загін. Селяни містечка та сіл округи долучилися до козаків та воювали проти польської шляхти.

Після 1795 р. роль Радивилова як прикордонного пункту посилюється, адже містечко опинилось на кордоні дох імперії – царської Росії та Австро-Угорщини. Це було не надто велике містечко, яке поступалось Луцьку, Дубну, Острогу та Рівному, значну частину населення Радивилова складали військові, які забезпечували дотримання порядку при проходженні митниці.

Оскільки Радивилів опинився на кордоні, а наприкінці ХІХ ст. сюди пролягла залізниця, тому через місто почало їздити багато мандрівників. Було серед них багато видатних особистостей, майстрів пера, які лишили цікаві описи як самого міста, так і проходження митниці.

На початку ХХ ст. Радивилів перетворюється на промисловий центр регіону. На той момент тут нараховувалося майже 15000 жителів. Місто зазнало руйнувань під час Першої світової війни.

Трагічними в житті Радивилова були роки німецької окупації.  Тут було розстріляно 3000 євреїв – жителів міста.

За радянських часів в Радивилові було споруджено декілька нових підприємств. Основними галузями промисловості тодішнього Червонармійська були: легка, харчова, меблева.

На території міста існує цікава природна пам’ятка – дендропарк «Радивилівський». З архітектурних і меморіальних пам’яток зберігся мурований храм Олександра Невського 1874 р., поховання польських повстанців 1864 р. Ще донедавна в місті існував гарний костел в стилі неоготики, модного архітектурного віяння 1930-х рр. ХХ ст. Надбудова православної бані цілком спотворила цю ошатну будівлю.

Радивилів відомий, як місце створення знаменитого Радивилівського Апостола – визначної писемної пам’ятки. Його переписав писар Францішек в дворі місцевого шляхтича Семена Борщовського. Зараз ця унікальна книга знаходиться у фондах Національної бібліотеки України ім. Вернадського.

Серед визначних уродженців Радивилова Ґінсбург Мойсей. Він – відомий благодійник і меценат, який жив потребами рідного міста. Особливого багато Мойсей Ґінсбург зробив для відбудови зруйнованого після Першої світової війни Радивилова.

Ще один відомий уродженець Радивилова Федір Бортник – визначний краєзнавець Волині. В молоді роки  Федір Каленикович зазнав репресій спочатку з боку польської, а потім радянської влади. Вповні зміг друкувати свої краєзнавчі напрацювання аж за часів Незалежності, його публікації стосувались маловідомих фактів щодо Модеста Левицького, Юрія Горліс-Горського та інших діячів.