Сайт міста Ходорів

Одне з найдавніших містечок Жилачівщини – Ходорів. Перші згадки про нього датуються 1394 р. В минулому містечко носило назви Ходоростав та Ходорів Став. Остання назва найприкметніше пояснює походження цього топоніма. Поруч з традиційними формами імен Федір, Теодор, існували народні, зокрема, Ходір. З таким трактуванням важко не погодитись, зваживши на той факт, що первісно місто лежало на острові посеред ставу, утвореного річкою Луга. Цієї версії дотримувався видатний галицький історик Антоній Петрушевич. Від назви міста пішов рід Ходорівських. Хоча родинна легенда пояснює, що саме їхній предок дав назву міста. На Русь з Угорщини прибули четверо братів: Данило, Василь, Іван та Федір (Тодір) і почали княжити кожен в окремому місті. Старожили теперішню назву розбивають на три частини: Ход-о-рів та пояснюють її як: «ходити над ровами» або «ходити ровами», ти самим натякаючи на існування колись довкола міста земляних фортифікацій.

Перші люди на берегах ріки Луги почали селитися ще в І тисячоліття до н. е. На місці теперішнього Ходорова вже в ранньослов’янські часи існувало якесь поселення.

В епоху Середньовіччя Ходорів сформувався у містечко. Тут був замок, про який зараз нагадує лише рів. В ХХ ст. ще існували деякі рештки замкових будівель, їх використали в якості будівельного матеріалу при споруджені греблі. З усіх боків замок оточували болота, а перед ним стояв костел. Між міською брамою і замком відстань була близько 400 метрів, що свідчить про видовжену форму Ходорова. Під час набігу татар на початку 1743 р. замок і міські мури були зруйновані, постраждала більшість будинків і ратуша.

За австрійських часів Ходорів був повітовим центром. Розвиток містечка припав на рубіж ХІХ-ХХ ст., коли була побудована залізниця Львів-Станиславів-Стрий. Найбільшим підприємством майже п’ятитисячного містечка була цукровня. Підприємство не лише закуповувало цукрові буряки в селян, але й мало власні плантації цієї культури. Ходорівський цукор славився на ринках не лише Польщі, але й Європи. В найкращі роки свого розквіту завод випускав 7 видів цукру-рафінаду. Підприємство працювало майже безперервно понад 100 років, випуск солодкої продукції не припинявся навіть під час двох світових воєн. Німецькі окупанти намагалися вивезти цінне обладнання, однак їм це не вдалося. Ходорівський цукровий завод перестав працювати в 1999 р. Окрім цукровні в місті функціонувала оліярня та фабрика керамічних виробів.

В радянський час Ходорів був районним центром Дрогобицької області. Тоді ж у місті збудували нові підприємства (цегельний завод, фабрику поліграфічного устаткування), школи, дитячі садки, лікарню.

З Ходоровом пов’язане життя багатьох світочів української нації, місто дало світові десятки видатних особистостей. 23 січня 1858 р. тут народився Освальд Бальзар – видатний польський історик та правознавець. Багато його досліджень в тій чи іншій мірі стосувалися України. У праці О. Бальзара про рід П’ястів є багато згадок про їхні родинні зв’язки з Рюриковичами. Дослідник опублікував і вивчив багато документів вірменських колоній Галичини, судові справи проти опришків та інші джерела.

В священичій родині народився Микола (Никола) Верещинський – відомий просвітитель Галичини. Він підтримував українські видавничі проекти, чималі гроші вклав у друк «Русалки Дністрової», етнографічного збірника «Галицькі приповідки і загадки» Ількевича і Бірецького та інші.

У Ходорові збереглося декілька цікавих архітектурних пам’яток. На жаль рештки замку, а також синагога були втрачені для вітчизняної і світової культури безповоротно. Ходорівська синагога відома лише із світлин. Це була друга після божниці у Гвіздці найстаріша дерев’яна синагога в Україні.

Існуючий мурований костел у Ходорові споруджено в 1777-1779 рр. за проектом Флоріана Ріхтера. Будівля зазнавала кількаразових ґрунтовних реставрацій і перебудов, в ХІХ ст. було добудовано каплицю.

Зберігся також побудований ще в 60-х рр. ХІХ ст. палац Казіма (Казимира) де Во. Будівля зазнала капітальної перебудови, зараз в ній розміщений один з корпусів місцевої лікарні.