Сайт міста Червоноград

Червоноград у більшості людей асоціюється із вугільними шахтами Львівщини, але разом з цим це місто з багатою історією та цікавою архітектурною спадщиною. До 1951 р. місто називалося Христинополем (Кристинополем), таку назву йому дав 1692 р. Щенсний Казимир Потоцький в честь своє дружини Христини з Любомирських. Христонополь з моменту свого заснування був містом.

Історія Христинополя тісно пов’язана з родиною Потоцьких. В мальовничому місці, поміж Бугом і Солокією засновник міста Щенсний Казимир Потоцький заклав палац. Як ревний римо-католик він одразу ж подбав, щоб у місті оселилися монахи якогось ордену. В 1695 р. він засновує монастир о. Бернардинів, а з Риму привозить мощі св. Клеменса. Костел було освячено в ім’я св. Духа. Українці побудували свою церкву Св. Юра лише в 1713 р.

На початку ХVIIІ ст. Христинопіль уже сформувався в повноцінне місто – тут існувала ринкова площа з торгівельними кам’яницями.

Внук Щенсного Потоцького, Франц Салезій Потоцький продовжив справу свого діда. Він не лише перебудовує родинний палац, але й докладає зусиль, щоб Христинопіль став промисловим містом Галичини. Франц Потоцький тут зводить тартак, цегельню та млин. Не без його допомоги було перебудовано дерев’яні християнські храми на муровані, а євреї змогли звести аж дві божниці. Гостями Христинопольського палацу в цей час бували не лише польські магнати, але й багато іноземців, в 1760-х рр. тут бував Джакомо Казанова.

Надалі роки розквіту змінюються майже століттям занепаду. Насамперед Станіслав Щесний Потоцький переносить родинну резиденцію до Тульчина на Поділлі. Після цього місто опиняється в руках чотирьох різних власників, що вкрай негативно відбивається на його економіці.

Но початку ХІХ століття ситуація в Христинополі покращується, місто стає центром торгівлі збіжжям. Тут починають працювати окрім відновленого млина пивоварня і винокурня. Прокладена в ХІХ ст. залізнична гілка дала можливість відкрити у Христинополі великі заводи: хімічний, цементний, деревообробний.

Як і інших міст Христинополя торкнулася сумнозвісна операція «Вісла», а місто за договором між СРСР і ПНР спочатку відійшло до Польщі. В рамках обміну територіями в 1951 р. Христинополь повернувся до України.

Після 1951 р. місто Червоноград увійшло в нову фазу розвитку. Тут було відкрито 9 вугільних копалень, заводи: металоконструкцій, будівельних матеріалів, деревообробний комбінат, панчішну і швейну фабрики.

Христинопільський палац і до тепер лишається однією з перлин Львівщини. Первісно існував цілий маєтковий комплекс Потоцьких. В 1756-1762 рр. запрошений із Франції архітектор П’єр Рiко де Тiрреджелi перебудував раніше існуючий палац в барокову споруду, але залишивши при цьому риси оборонного замку. Пізніші перебудови суттєво не змінили зовнішній вигляд будівлі. Окрім житлових кімнат у палаці були бальна, концертна та дві театральні зали. Оточував палац розкішний сад, який був наслідуванням Версаля. На передньому дворі було зведено каретні і стайні, позаду палацу був ще один двір. Поблизу палацу розміщувалися будинки адміністраторів, управителів, обслуги, винокурня, броварня, казарми власного козачого війська Потоцьких. Деякі ідеї Христинопольського палацового комплексу були втілені в уманській Софіївці.

Теперішня церква св. Володимира – колишній костел св. Духа. Споруда у плані хрестоподібна, з бароковими рисами. Вже в часи Незалежності, коли в місті не було жодної церкви, костел перебудували на православний храм, додавши ще чотири куполи. В XVIII ст. в костелі художник Станіслав Строїнський виконав внутрішні розписи, головним чином це були сцени з життя Св. Бернарда. Інтер’єр святині доповнювали дерев’яні скульптури.

Іншу святиню міста, церкву Св. Юра було побудовано разом з монастирем о. Василіан в 1773 р. Архітектором храму був Йоган Зельнер. Тут зберігалася Христинопольська Матір Божа, а в монастирській книгозбірні була Мінея в 12 томах, знамениті Христинопольський Апостол та Бучацьке Євангеліє. Монастир в радянський час був не чинний і відновив свою діяльність після 1990 р.