Сайт міста Сокаль

На півночі Львівської області розташоване давнє місто Сокаль. Щодо походження назви населеного пункту є декілька версій. Перша з них пояснює назву як похідну від соколів, яких в давні часи тут було чимало. Тим більше, що здавна птах фігурував на міському гербі. В давньоруській мові є слово «сокальця», яке означає харчевню. Воно згадується в книгах, написаних в острозьких скрипторіях, тому можна впевнено говорити про його побутування на Галицько-Волинській землі. Можливо, що назва міста пішла від цього слова. Третю версію в 1934 р. запропонував М. Левицький. За його гіпотезою назва міста походить від імені половецького князя Сокала. Думку М. Левицького підтримав Т. Коструба. Нарешті, існує ще й четверта версія походження назви міста. В шведській мові є слово «sock», яке співзвучне з «cere», що побутувало в давніх румун. Означають обидва слова «молитву», «церковну парафія». По відношенні до всього Галицько-Волинського королівства вживалася назва Черіяни. Статус міста Сокаль має незмінно з 1424 р., коли йому було надано магдебурзьке право.

В околицях сучасного Сокаля, напевно, що існував до заснування міста оборонний замок. Незважаючи на дуже давні віки, людська пам’ять в назвах двох міських топонімів зберегла про нього згадки. У Сокалі до цих пір є вул. Замкова Долішня та паралельна їй Замкова Горішня. Ще до кінця ХІХ ст. на цьому місті проглядалися рештки фундаментів і пивниць. В 1889 р. значну ділянку викупив сокальський підприємець Геринович. Під час будівництва ним цегельні в одному з давніх підвалів було виявлено поховання, поруч з посудиною із вином, біля скелета було знайдено дві іконки та хрестик з руськими написами. Мешканцями обох вулиць в різний час викопувалися фрагменти давньоруської зброї.

Ще донедавна літочислення Сокаля починали від 1396 р., у привілеї Ягайла поселення згадувалося в числі інших населених пунктів. В 1969 р. у Польщі був виданий «Збірник документів Малопольщі», в числі інших документів надибуємо на документ 1377 р., де поруч з іншими містами цією округи фігурує й Сокаль. Ні 1377 р., ні 1396 р. не може бути остаточною датою початку Сокаля. Себастіян Кленович у своїй «Роксоланії» пише про «давній Сокаль». Свою поему поет написав 1584 р., якби Сокаль походив з кінця XIV ст., то аж ніяк не міг бути «давнім».

Новим «народженням» Сокаля можна вважати 1524 р., коли Анджей Тенчинський переніс місто з лівого берега Західного Бугу на правий. На лівобережному Сокалі лишився відомий бернардинський кляштор, до кінця ХІХ ст. це було передмістя. У зв’язку з будівництвом залізниці на лівому березі виникло селище, яке з польських часів і дотепер називається Жвиркою.

В роки Середньовіччя Сокаль спочатку був ремісничим містечком, а згодом почав занепадати. Подальший розвиток продовжився, коли через Галичину була прокладена залізниця.

Багатьом жителям краю ґрунтовну освіту і шлях в доросле життя дала учительська семінарія, що була заснована в 1895 р. З 1910 р. вона отримала власне приміщення – добротний і просторий трьохповерховий будинок. За польським часів семінарія була оплотом українського національного життя. На базі семінарії в радянський час було відкрито педагогічне училище, яке пропрацювало до 1958 р. Закриття навчального закладу мало політичний підтекст, радянська влада хотіла придушити національний дух, що тут панував. В 1969 р. у Сокалі було відкрито школу для дітей хворих на сколіоз. Будівлю колишньої семінарії було перетворено на спальний корпус школи.

Сокаль відомий у світі завдяки своїм видатним уродженцям. 30 березня 1882 р. тут народився Владислав Дердацький. Закінчивши Львівську політехніку спочатку працював в архітектурному бюро українського зодчого Івана Левинського, надалі відкрив власну фірму. Його роботи в основному в стилях сецесії та модернізованого класицизму прикрашають львівські вулиці.

В Сокалі також народився видатний український художник-імпресіоніст Роман Сельський.

З архітектурних пам’яток минувшини в Сокалі збереглася ратуша, зведена на початку ХХ ст., каплиця св. Миколая XV ст., церква св. Миколи та руїни єврейської синагоги.