Сайт міста Турка

Неофіційною столицею Бойківщини вважають місто Турку. За переказами в тутешніх лісах водилося багато турів. В давні часи було поширеним полювання на цих звірів. В честь них поселення нібито й отримало свою назву. Тур також зображений на гербі міста. Поруч з цим є ще одна версія походження назви населеного пункту. На місці Турки існували укріплені городища, брами в яких називалися турнями або туріями. Однойменне село розташоване в Коломийському районі на Івано-Франківщині, саме воно має безпосередній стосунок до Турки на Бойківщині.

Найдавніші знахідки на теренах сучасної Турки датуються кам’яним віком та першими століттями нашої ери. В часи ранньої Русі тут існували численні укріплені городища. Знахідки уламків глиняного посуду датуються XII–XVI ст.

В часи Галицько-Волинської держави на місці Турки вже існувало укріплене місто. Заснували його представники давнього роду Сасів, що сюди переселилися з однойменного поселення на Прикарпатті. Вперше в актах місто під теперішньою назвою згадується 27 червня 1431 р.

В часи середньовіччя Турка починає активно розвиватися. Це було природнім явищем, адже місто лежало на жвавому торгівельному шляху, що вів з Польщі до Угорщини. Цими сприятливими умовами скористався тодішній дідич Турки Антоній Калиновський і в 1730 р. добився наданню місту Магдебурзького права. Він же запросив сюди отців єзуїтів, які в містечку заклали свій духовний осідок. З цього часу можна вважати появу римо-католицьких вірян у містечку. Тоді ж сюди прибули перші єврейські родини.

З отриманням Магдебурзького права містечко почало інтенсивно розвиватися. В цей період сформувалося середмістя з ринковою площею і ратушею. З Туркою злилися поблизькі села: Горішня та Середня Турки, Слобода і Старе Село.

Восени 1744 р. до Турки через Перемишлянські гори прибув відомий народний месник Олекса Довбуш. Щодо нього збереглися цікаві народні оповіді, поблизу міста є криниця, яка називається Довбушевою. Ймовірно, що Олекса Довбуш з іншими опришками перебував або на Лисій або на Чорній горі, звідки робив напади на магнатські садиби.

За австрійських часів через місто пройшла залізниця з Ужгорода до Самбора, тут було побудовано станцію. В міжвоєнний період Турка – повітовий центр, в містечку проживало близько 10000 мешканців, мало не половина з них була євреями.

Великих людських втрат Турка зазнала під час Другої світової війни. Все єврейське населення було вивезено або на фабрику смерті в Белжеці або до гетто в Самборі.

В 1939-1940 і з 1944 р. по сьогодні – Турка районний центр спочатку Дрогобицької, а пізніше Львівської області.

Щорічно з 1992 р. в Турці проводяться бойківські фестони. Це – масштабне свято, яке складається з фестивалю (танці, співи, музика) та конгресу. В місті діє великий музей «Бойківщина», з 2005 р. працює також «Музей бойківської книги».

Турка дала Україні і світові сотні видатних синів і дочок. В учительській сім’ї народився український письменник діаспори, один із засновників Нью-Йоркської літературної групи Юрій Тарнавський. Друкуватися почав з 1956 р., коли вийшла його перша поетична збірка «Життя в місті». Зараз в доробку письменника більше десяти збірок поезій, кілька великих прозових і драматичних творів, численні переклади та статті.

Більшість архітектурних пам’яток Турки походять з 1700-х рр. Насамперед це історичне серце міста – площа Ринок. Нова ратуша на ній була збудована 1905 р. у стилі модерн. Довкола площі більш давні кам’яниці.

У Турці декілька давніх сакральних святинь. Побудова римо-католицького храму Успіння Діви Марії датується 1778 р. За свою історію споруда зазнавала кілька разів перебудов. Врешті, довершеного вигляду набула в 1906-1914 рр.

Найдавніша церква міста – Св. Миколи, зведена в 1739 р. народним зодчим Данилом Прокопієм. Це типова церква так званого бойківського типу. Дві інші дерев’яні церкви дещо «молодші»: Церква Успіння Богородиці (1750) та Перенесення мощів Св. Миколая (1780).

Окрім християнських святинь у Турці збереглася іудейська. Це – унікальна споруда, має оборонні риси, хоча зведена в ХІХ ст., складається з кількох окремих синагог.