Сайт міста Рудки

Містечко Рудки розташоване при автомобільному і залізничному шляхах зі Львова до Чопа. Найвірогідніше, що назва населеного пункту пішла від червонуватої глини, яку називали «рудава» або «руда». До категорії міст було віднесено в 1939 р.

Ще в ІІІ тисячолітті до н. е. на території сучасних Рудок ймовірно існувало поселення шнурової кераміки. Є археологічні знахідки, які відносяться до пшеворської культури.

Довгий час на території Рудок існували хутори, які відносилися до села Бенькова Вишя (тепер село Вишня Городоцького району). Зручне розташування цих хуторів при шляху зі Львова до Самбора сприяли їх розвитку, спочатку вони перетворилися на село, а під 11 січня 1645 р. Рудки вперше згадані, як містечко. Достеменно невідомо, коли населений пункт мав укріплення, які складалися з валів і ровів. Їх зафіксовано на мапах фон Міґа.

В австрійські часи Рудки стають центром повіту. Протягом ХІХ-ХХ містечком, як і сусідньою Беньковою Вишнею володіли представники роду Фредро. Населення постійно зростало, за національним складом переважали поляки та євреї.

ХХ століття для Рудок було важким, насамперед в плані людських втрат. Під час Другої світової війни тут проводилися об’єднанні збори юдератів (єврейських міських управ). Понад 800 євреїв було знищено в «таборі» смерті в Белжеці, частину розстріляли на місці.

За радянських часів Рудки були в 1940-1962 рр. районним центром. В цей час досліджувалося і розроблялося Рудківське газове родовище.

Сучасні Рудки – впорядковане і затишне містечко. Тут працює цегельно-керамічний завод, цехи з виробництва сиру, переробки риби та столярський. При лісництві існує дендропарк, який має площу 59 га. Тут ростуть понад 240 видів різноманітних дерев, кущів і рослин. Серед них екзотичні ліани, 39 видів хвойний та 55 представників родини розових.

У рудківській гімназії навчався Юліаян Сас-Куїловський – майбутній єпископ Української греко-католицької церкви.

Містечко Рудки – місце народження українського музеєзнавця та історика Івана Карпинця. Іван Іванович був вояком Української Галицької армії, навчався у навчальних закладах Львова. З 1936 р. працював в Науковому товаристві ім. Т. Шевченка, а 1937 р. заснував Музей історико-воєнних пам’яток. До наукових зацікавлень Івана Карпинця належала промислова та військова історія Галичини, ним було вивчено та опубліковано історію залізничних гут, окремих українських військових формацій. Низка праць дослідника лишилась в рукописах.

На рудківському міському цвинтарі 23 лютого було поховано Володимира Жеребного. ч – Героя Євромайдану. Загинув Володимир Миколайович від кулі снайпера на вулиці Інститутській в Києві. До загибелі працював у Вишнянському коледжі Львівського Національного університету.

Найбільша святиня Рудок – костел Святого Войцеха. Його спорудження велося протягом 1685-1728 рр. на місці ранішої дерев’яної святині. Споруда має барокові риси, собою являє тринавну базиліку з напівкруглою апсидою. Головний фасад декоровано. Рудківський костел – родинна усипальниця родини Фредро, зокрема тут похований видатний польський письменник Олександр Фредро. Поруч з костелом квадратна, чотирьохярусна цегляна дзвіниця. Її було побудовано в 1735-1736 рр. Є припущення, що дзвіницю було перебудовано з оборонної вежі Рудківського замку.

У минулому костел мав аж 12 вівтарів. В центральному була вміщена ікона «Матір Божа з Дитятком»», відома як чудотворна Матір Божа Рудківська». За легендою образ спочатку був у православному храмі на Поділлі. Церква була спалена дотла нападом татар, однак ікона лишилася неушкодженою, на ній зосталися лише легкі сліди від вогню. Століттями Рудківська Богоматір була місцем паломництв тисяч вірян. До ікони приходив не лише простий люд, але й королі. 2 липня 1921 р. ікону було урочисто короновано. З приходом радянської влади святиню таємно вивезено до Польщі. З 1968 по 1992 р. вона перебувала в костелі с. Ясені біля Устриків Долішніх, звідки її викрали злочинці під час відпусту. В рудківському костелі знаходиться копія ікони.