Сайт міста Рожище

Рожище – місто та районний центр Волинської області. Щодо назви населеного пункту, то існує багато версій походження.  Вона могла утворитися від слова «ріг», як утворилося, наприклад, найменування Кривого  Рогу. Оскільки здавна Волинь була краєм хліборобським, тому тут вирощували зернові культури, які узагальнено називали «рож». Поруч з цим назва міста могла піти від назви квітки – ружі. Але, найпевніше, своє ім’я Рожище отримало від свого давнього походження. Могла відбутися трансформація слова «горожанин», тобто мешканець «города» чи «городища» до теперішньої назви. З дуже схожою назвою є також місто в Київській області.  Міський статс надано за магдебурзьким правом в 1567 р., в 1989 р. цей статус наново підтверджено.

Перші поселенці на території міста почали селитися ще за часів кам’яного віку. Існували тут городища також за раннього слов’янства. Вже в  ХІІ ст. тут було добре укріплене поселення, його оточували вали. Хоча з тих пір минуло дуже багато часу, однак вони фрагментарно проглядаються до нашого часу.

Перша письмова згадка про Рожище датується  1377 р. і пов’язана з наданням села князем Любартом Гедиміновичем Богословській церкві в Луцьку. У власності духовенства Рожище перебувало наступні 300 років.

Попри те, що Рожище неодноразово зазнавало нападів татар, які його спалювали дощенту, містечко щоразу відновлювалось і відроджувалось. За часів володіння Марком Жоравницьким Рожище отримало в 1567 р. міські привілеї. Надання такого права було формальністю, оскільки вже на той момент містечко мало сформовану вуличну мережу з ринковою площею. Від цього моменту значно пожвавилася торгівля, тут двічі на рік проводилися ярмарки. Щотижня на базарі можна було купити різноманітні сільськогосподарські продукти та вироби ремісників, головним чином сусіднього Луцька.

Подальша історія Рожища ще мало відома. В часи Національно-визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького багато селян, яких було чимало в містечку та навколишніх сіл влилися в козацькі загони. Під час Північної війни в Рожищі таборувалися військові різних армій.

В порівнянні з іншими містечками Волині Рожищу значно пощастило після поділів Польщі. В 1808  р. новим власником Рожищ стає граф Валеріан Стройновський. Отримавши місто у свою власність, він робить основний акцент на його промисловому і торгівельному значенні. З цією метою Валеріан Стройновський запрошує євреїв, як хороших торговців і німців-колоністів, як вдалих організаторів різноманітних виробничих процесів. Досить швидко Рожище стає провідним економічним центром Волині.

Після закінчення Наполеонівських війн російський цар Олесандр І бажаючи відзначити одного з найкращих військових діячів Багратіона Імеритинського віддав Рожище в його власність. У власності Стройновського ще перебували на той час промислові підприємства і чималі земельні наділи. Та вже невдовзі ґрунти були здані в оренду, почалась нещадна експлуатація селянства на панщині.

Станом на 1870 р. в Рожищі існувало аж 27 сукноваляльних виробництва, які провадили запрошені В. Стройновським німці. З часом ці виробництва механізувались і перетворились на фабрики. Район, де знаходилися ці підприємства отримав назву Вовнянка.  Також наприкінці ХІХ ст в Рожищі було дві цегельні і два парові млини. Подальшому розвитку міста посприяло відкриття залізниці.

Рожище значно постраждало під час Першої світової війни, майже повністю було знищено сукняні фабрики. Міжвоєнні роки стали періодом активної відбудови. Попри всі складнощі населення міста зросло із довоєнних 3000 до майже 5000 на 1939 р.

В радянський час підприємства Рожища було націоналізовано, об’єднано в артілі.чи більші виробництва. Вони пройшли складний шлях розвитку, частина з них існує і досі.

В Рожищі збереглися пам’ятки місцевого значення. Рожищенський костел Преображення Господнього був збудований в 20-30-х рр. ХХ ст. За радянський час був перетворений на склад. Наразі храм діючий. В напівруїні перебуває будівля кірхи. Зараз йде мова про реставрацію святині.