Сайт міста Ківерці

Ківерці – місто та районний центр Волинської області, важливий залізничний вузол. Назву міста пов’язують із слов’янським племенем тиверців. Це плем’я в давнину жило в районі Дністра та Дунаю, а на рубежі ХІ-ХІІ почало міграцію на північ. На Волині переселенці осіли і позасновували свою гради. Одним з поселень тиверців стало теперішнє містечко Ківерці. З часом назва поселення видозмінилась до сучасної. Міський статус Ківерцям присвоєно в 1951 р.

Розповідаючи про Ківерці слід сказати, що давнє поселення з такою назвою це – теперішнє село Прилуцьке. Воно в історичних джерелах відоме віддавна, перші згадки про нього датуються 1496 р. Довгий час Ківерці лишались звичайним волинським селом, селяни в основному займалися працею на землі, вирощували домашніх тварин, займалися дрібними ремеслами для задоволення власних потреб. До кінця ХІХ ст. в селі проживало близько 400-500 жителів.

Розвиток власне міста Ківерців розпочався з 1870 р. у зв’язку з прокладанням залізничної колії з Рівного до Ковеля, згодом було прокладено гілку на Луцьк. Новостворені Ківерці мали характер залізничного селища. Головним чином тут проживали зі своїми родинами залізничники.

В міжвоєнний період Ківерці вже стали центром ґміни Лeцького повіту. В містечку проживали поляки, українці та євреї. В цей період тут почали виникати перші промислові підприємства, які потребували значних вантажних перевезень залізницею. Ці фабрики і заводи в радянський час стали основою для розбудови промислового потенціалу повоєнних Ківерців.

На початку Другої світової війни 14-15 вересня 1939 р. в Ківерцях було організовано танкову команду  польського війська.  Складалась вона з французьких танків марки Renault R-35. Вже 19-го вересня ця команда перемістилась через Горохів та Радехів до Буська, а пізніше через Великі Мости до Польщі. На шляху свого просування команда вступала в бої, в ході яких частину танків та іншого озброєння було знищено. Останній танк згорів в селі Філіпівці на Мазовії.

Кровопролитними в житті Ківерців видалися роки Другої світової війни. Ті містяни, що десятиліттями жили поруч, спілкувалися, ходили в гості один до одного раптом стали ворогами. Оскільки на той час в Ківерцях вже проживала значна єврейська громада, тому тут було створено ґетто з майже 300 євреїв. Всіх їх пізніше було розстріляно.

Ківерці стали прихистком для поляків з навколишніх колоній. Неодноразовао виникали збройні сутички між польською поліцією містечка та загонами УПА. Також в Ківерцях був сформаваний загін Армії Крайової і знаходилось його правління. В кінці липня 1943 р. під час спроби взяти Ківерці загоном УПА загинуло близько 30 упівців та капелан.

Впродовж 50-ти років після заснування Ківерці не мали власного православного храму. Богослужіння відбувалися в одному з робітничих бараків. Мова про побудову храму почалась вже за поляків на початку 1920-х рр. Ще декілька років було затрачено на будівництво самого храму. Лише в 1929 р. храм прийняв в своїх стінах перших вірян. Свято-Миколаївський храм був споруджений в характерному волинському стилі дерев’яного церковного будівництва.

Власний храм у Ківерцях мали також і римо-католики. Як і православні вони спочатку не мали власного храму. Для задоволення своїх духовних потреб поляки їздили до Луцька, а в Ківерцях існувала лише невелика капличка. В 1929-1933 рр. в містечку відбувалося будівництво мурованого храму. За радянських часів в цій споруді був спортивний зал. Зараз будівля костелу використовується за  своїм прямим призначенням. Також тут знаходится головний монастир отців мізерікордіанців на Україні.

Видатна уроджениця Ківерців Ольга Бельська (справжнє прізвище Сорокалетів) – польська актриса театру та кіно. Свою професійну кар’єру Ольга Бельська розпочала в 1946 р., а з 1956 р. знімалася в кіно.

Відношення до кіно має ще один уродженець Ківерців -  Збігнєв Залуцький. Окрім праці в якості кіносценариста відомий як публіцист, військовий діяч та посол до Сейму V, VI i VII каденцій.