Сайт міста Горохів

Горохів – одне з найдревніших міст історичної Волині, районний центр однойменного району Волинської області. На перший погляд назва міста може походити від слова «горох». Однак так думка хибна, а в історичних джерелах ніякого пов’язання гороху і Горохова нема. На думку дослідників така назва населеного пункту могла утворитися за часів Київської Русі або русько-литовської держави шляхом злиття слів «гори» і «ховатися». Перші поселенці міста могли ховатися в найближчих пагорбах від ворогів. Міський статус Горохів має з 1600 р.

Довгий час вважалося, що Горохів належить до числа літописних поселень.  Згадки про поселення з такою назвою є в Іпатіївському літописі під 1249 р., однак там мова йде про населений пункт, який знаходився зовсім в іншому місці. Перша достовірна згадка про Горохів на Волині датується 1450 р. Тоді його власником став Олізар Шилович. Поселення боярин отримав за особливі заслуги указом польського короля.

Горохів досить швидко розвинувся до рівня містечка. Трохи більше, як за століття в історичних джерелах воно вже фігурує як поселення з міськими правами. В 1635 р. в місті працювало 21 ремісників різноманітних професій, в центрі поселення стояли ятки, з яких продавали різноманітний крам.

Активний розвиток Горохова припав на часи, коли містом володів М. Вельгорський. Він заснував два цехи: шевський і кушнірський та суконну фабрику. В цей час в місті побував Юліан Урсин Немцевич, який зробив його детальний опис. З другої половини ХІХ ст. в Горохові почали виникати порівняно великі промислові підприємства: пивоварний завод, цегельня та млин. Оскільки майже весь Горохів мав дерев’яну забудову, тому місто фактично повністю згоріло 1872 р.

Нововідбудований Горохів був поруйнований під час Першої світової війни. За часів відновленої Речі Посполитої місто було центром окремого повіту. В місті проживали головним чином українці, поляки та євреїв. Останніх було аж 40 % від загальної кількості населення міста.

Важкими і кровопролитними в житті Горохова видалися події Другої світової війни. Все єврейське населення Горохова і околиць було знищене в створеному ґетто. Під час «Волинської різні» в місті переховувалось більше 1200 поляків. Це дало можливість німцям в Горохові створити окремий поліційний батальйон, який вчиняв напади на українські села і вступав збройні сутички з відділами УПА.

Сучасний Горохів – одне з найменших міст Волині, тут проживає трохи менше 9000 жителів. Більшість підприємств міста працють в харчовій промисловості: цукровий завод, приватний ковбасний цех, дрібні пекарні, заклади громадського харчування.

У давньому волинському місті Горохові збереглося мало архітектурних пам’яток. В 1820 р. в стилі класицизму побудував палац Валеріан Стройновський. Свою маєтність він перетворив на музей з експонатами художнього і наукового змісту, тут були полотна видатних італійських, німецьких, нідерландських та французьких художників. В палаці були окремі великі колекції скульптури, графіки та нумізматики. Бібліотека славилася польськими та закордонними друками. Горохівський палац на своїй акварелі зобразив Наполеон Орда. В 20-х рр. ХХ ст. палац згорів і більше не відбудувався. Навколо палацу лишився лише вишуканий парк.

До 1960-х рр. в Горохові ще існував костел, але був знищений радянською владою. Єдина збережена давня архітектурна споруда Горохова – Вознесенська церква. Її було зведено в 1844  р. За часів Незалежності побудовано ще одну православну церкву – Святого Миколая.

Горохів – місце народження багатьох видатних українців, поляків та євреїв. З родини дідичів Горохова Вельгорських походив Юзеф. В історію Польщі увійшов як один з найактивніших військових діячів, борців за незалежність Речі Посполитої. Інший видатний діяч польського походження – Ян Дзерислав Тарновський. Відомий, як один з галицьких консерваторів.