Сайт міста Любомль

Любомль – місто та центр однойменного району Волинської області. За легендою це було улюблене місто руського князя Володимира Васильковича. Тут він побудував власну резиденцію, проводив більшу частину часу. Любомльська князівська резиденція була місцем прийому та різноманітних святкувань. Від того, що це було найулюбленіша з-поміж інших князівських резиденція пішла назва поселення. Магдебурзьке право Любомлю надано в 1541 р., офіційно статус міста в радянський час надано в 1951 р.

Як і більшість поселень Волині прапредок Любомля існував ще в глибоку давнину. Археологічні знахідки виявили існування життя на цій території ще 4000 років тому. Це городище було добре укріплене, до системи фортифікацій належали  вали та рови. Попри те, що городище було розоране під поле, його сліди прослідковуються досі. Городище досить велике в площі (близько 4 га), це свідчить про те, що поселення, що тут існувало було дуже потужним.

Любомль належить до літописних міст краю. В 1287 р. воно вперше згадується на сторінках Іпатіївського літопису. Вже на той час місто було добре розвинутим ремісничим центром. Від моменту, коли Любомль перейшов у власність Володимира Васильковича,  він почав розвиватися в духовному напрямку. Князь збудував храм Святого Георгія при якому існувала богослужебна бібліотека. Очевидно, що при ній існував і скрипторій, адже тут писався знаменитий Галицько-Волинський літопис.

Наступні татаро-монгольські напади та суперечки за право володіння містом між Польщею та Литвою спричинили до фізичного та економічного занепаду Любомля. Ситуація покращилась після 1510 р., коли до Любомля прибули перші єврейські поселенці, які, як відомо, відзначались значним торгівельним хистом. Зв декілька десятиліть містечко розвинулось до того рівня, що змогло отримати право на самоуправління. Згодом, в 1569 р. місто також стало центром староства.

Впродовж декількох століть Любомль був власністю польської королівщини. Хоча в цей період життя міста не відзначалось чимось особливо хорошим, але по справжньому «чорні часи» для нього настали після 1768 р., коли ним почали володіти Браницькі. Економічна експлуатація міщанства була нещадною, з них стягувались податки втричі більші, ніж до того. Такий стан справ змусив звернутися міське керівництво з петицією до короля. Лише через суд законні права міщанам було повернуто.

Наступні спадкоємці Браницьких вже не були такими нещадними експлуататорами. Вони побудували декілька заводів, де місцеве населення могло отримати хоча б який-небудь заробіток. Та незважаючи на це російська влада 1849 р. конфіскувала маєтності Браницьких у Любомлі. З прокладанням колії Ковель-Любомль в 1874 р. в місті виникло декілька нових заводів. На початку ХХ ст. тут проживало близько 7000 жителів.

Значних руйнувань Любомль зазнав під час Першої світової війни, великими також були людські втрати. В період міжвоєнної Польщі місто швидко відновлюється і розбудовується, в 30-х рр. територія міста розширилась за рахунок прилеглих сіл. В цей час місто було центром міської ґміни та адміністративним центром Любомльського повіту.

Трагічними в житті міста були роки Другої світової війни. Тоді в Любомлі гітлерівцями було винищено все єврейське населення. В 2003 р. про трагедію юдеїв міста було знято документальний фільм «Любомль — Моє серце пам'ятає». В міжвоєнний період в передмістях Любомля існували численні польські колонії та осади, сусідні ж села були здебільшого українськими. Якщо в 20-30-х рр. обидва народи жили в хорошому сусідстві, то в часи війни дійшло до збройних конфліктів. Любомль став місцем порятунку  тутешніх поляків, куди вони втікали з небезпечних сіл.

З радянських часів і дотепер Любомль – центр району. В місті працюють підприємства головним чином легкої та харчової промисловості.

Любомль включено до переліку історичних поселень України. З пам’яток національного значення тут є храм Святого Георгія. Його було збудовано в 80-х рр. ХІІІ ст. Церква зазнавала перебудов, можливо, що в часи середньовіччя її було повністю розібрано і побудовано на старому фундаменті нову. Храм – зразок тридільного безкупольного будівництва.

З інших пам’яток в Любомлі збереглись: церква Різдва Пресвятої Богородиці, костел Святої Трійці, рештки ансамблю палацу Браницьких та забудова площі Ринок ХІХ-ХХ ст.