Сайт міста Снятин

Снятин – місто та районний центр Івано-Франківської  області. Оскільки Снятин належить до літописних міст, тому й пояснення його назви найвірогідніше має давньослов’янське походження. Колись існувало таке слово як «снятися», яке означало кудись збиратися чи вирушати в дорогу. Могла ця назва утворитися і від видозміненої форми імені Констянтин – Конснятин. Одним із власників містечка був Констянтин Сірославович. Міський статус Снятин отримав в 1939 р.

Снятин вперше згадується в 1158 р. в Іпатіївському літописі. Досить швидко місто стало важливим торгівельним і ремісчничим центром. Про його  значимість на Прикарпатті свідчить той факт, що в 1349 р. Снятин став центром староства.  Через століття,  1448 р. йому було надано Магдебурзьке право. Щотижня в Снятині відбувалися торги, а щороку ярмарки, на які приїздили купця з інших країн. Серед торговців було багато вірменів. Оскільки місто було на кордоні з Молдовським князівством, тому тут існувала митниця. Великого розвитку набули ремесла, існували численні цехи. Гальмували розвиток  міста лише татарські напади. В XVI-XVII ст. напади ординців відбувалися мало не щороку.

Вже з 1400-х роках на Снятинщині  почалися повстання. Спочатку зі зброєю в руках протестували переважно селяни навколишніх сіл, яких дуже утискали пани. В 1457 р. під час одного з таких повстань було захоплено місто.  В 1646 р. вже спалахнуло повстання в міщанськоиму середовищі. Тоді конфлік виник через те, що староста Петро Потоцький наклав нові обтяжливі податки. Справа між міщанами і старостою вирішувалася королем.

З 1463 р. в  Снятин починають переселятися євреї. Впродовж наступних століть вони відіграють важливу роль у житті містечка. Євреї тримали в своїх руках не лише торгівлю, серед них були місцеві лікарі, аптекарі, адвокати. Станом на кінець ХІХ ст. в Снятині нараховувалось понад  4000 євреїв.

На межі ХІХ-ХХ ст. в Сняттині активізувалося громадсько-політичне життя. Українці засновували власні громадські організації: «Просвіту», «Союз Українок», «Боян», тощо. Дуже важливе значення мало відкриття читальні, яка стала духовним осередком українства Снятина. В цей період місто двічі відвідував Іван Франко.

За радянських часів Снятин був типовим райцентром. Більшість промислових підприємств  працювали в харчовій галузі, перообляючи сільськогосподарську продукцію місцевих колгоспів. В той час існувало авіасполучення між Снятином та Івано-Франківськом. В 1978 р. межі міста було розширено за рахунок приєднання сіл Микуличин та Кулачин.

Снятин відомий своїми численними архітектурними пам’ятками. «Серце» Снятина і його нгайбільша архітектурна перлина – ратуша. Побудовано її було в 1861 р. в стилі класицизму. Ратуша має у висоту 50 м., вища за нею лише львівська.  Її добре видно за декілька кілометрів від міста. Ратуша трьохповерхова, вежа в плані квадратна, піднімається трьома ярусами. Вежа декорована, увінчана куполом та завершенням у формі шпиля з флюгером. Зараз в будівлі ратуші діють три музеї та розташована місцева телестудія.

Снятинський костел Костел Матері Божої Св. Скапулярію побудовано в 1721 р. Ґрунтовної перебудови храм зазнав в міжвоєнний період, тоді ж було домуровано дві бічні каплиці. За радянських часів храм не функціонував. Зараз святиня діюча.

На околиці Снятина зберігся давній римо-католицький цвинтар. Більшість поховань тут датуються ще ХІХ ст. На багатьох могилах склепи або встановлені скульптури, деякі з них є цілими мистецькими витворами.

Снятин знаменитий своїми уродженцями, а також людьми, що просто в ньому проживали. Серед них в першу чергу можна згадати представників родини  Ніцовичів, з якої походять видатні медики та фізики.

В колишньому приміському селі Микулинцях народився відомий радянський художник Василь Касіян. Після закінчення навчання у Відні невдовзі змінив громадянство на радянське та виїхав до Києва. На початку мистецької кар’єри прослався завдяки створеним плакатам та картинам на військово-патрвіотичну тематику та таких, що прославляли радянський лад. Найбільше досягнення – ілюстрування кількох видань «Кобзарів» Т. Г. Шевченка.