Сайт міста Снятин
Район: Коломийський район
Місто: Снятин
Населення: 10210 осіб
Щільність населення: 289 осіб/кв. км.
Поштовий індекс: 78300-78364
Телефонний код: +380 3476
Координати: 48°27'00″ пн. ш. 25°34'10″ сх. д.
Висота над рівнем моря: 276 м.
Площа: 35.29 кв. км.
Річка, озеро (море): р. Прут
Рік заснування: 1158 р.
Міська рада
Снятин – місто та районний центр Івано-Франківської області. Оскільки Снятин належить до літописних міст, тому й пояснення його назви найвірогідніше має давньослов’янське походження. Колись існувало таке слово як «снятися», яке означало кудись збиратися чи вирушати в дорогу. Могла ця назва утворитися і від видозміненої форми імені Констянтин – Конснятин. Одним із власників містечка був Констянтин Сірославович. Міський статус Снятин отримав в 1939 р.
Снятин вперше згадується в 1158 р. в Іпатіївському літописі. Досить швидко місто стало важливим торгівельним і ремісчничим центром. Про його значимість на Прикарпатті свідчить той факт, що в 1349 р. Снятин став центром староства. Через століття, 1448 р. йому було надано Магдебурзьке право. Щотижня в Снятині відбувалися торги, а щороку ярмарки, на які приїздили купця з інших країн. Серед торговців було багато вірменів. Оскільки місто було на кордоні з Молдовським князівством, тому тут існувала митниця. Великого розвитку набули ремесла, існували численні цехи. Гальмували розвиток міста лише татарські напади. В XVI-XVII ст. напади ординців відбувалися мало не щороку.
Вже з 1400-х роках на Снятинщині почалися повстання. Спочатку зі зброєю в руках протестували переважно селяни навколишніх сіл, яких дуже утискали пани. В 1457 р. під час одного з таких повстань було захоплено місто. В 1646 р. вже спалахнуло повстання в міщанськоиму середовищі. Тоді конфлік виник через те, що староста Петро Потоцький наклав нові обтяжливі податки. Справа між міщанами і старостою вирішувалася королем.
З 1463 р. в Снятин починають переселятися євреї. Впродовж наступних століть вони відіграють важливу роль у житті містечка. Євреї тримали в своїх руках не лише торгівлю, серед них були місцеві лікарі, аптекарі, адвокати. Станом на кінець ХІХ ст. в Снятині нараховувалось понад 4000 євреїв.
На межі ХІХ-ХХ ст. в Сняттині активізувалося громадсько-політичне життя. Українці засновували власні громадські організації: «Просвіту», «Союз Українок», «Боян», тощо. Дуже важливе значення мало відкриття читальні, яка стала духовним осередком українства Снятина. В цей період місто двічі відвідував Іван Франко.
За радянських часів Снятин був типовим райцентром. Більшість промислових підприємств працювали в харчовій галузі, перообляючи сільськогосподарську продукцію місцевих колгоспів. В той час існувало авіасполучення між Снятином та Івано-Франківськом. В 1978 р. межі міста було розширено за рахунок приєднання сіл Микуличин та Кулачин.
Снятин відомий своїми численними архітектурними пам’ятками. «Серце» Снятина і його нгайбільша архітектурна перлина – ратуша. Побудовано її було в 1861 р. в стилі класицизму. Ратуша має у висоту 50 м., вища за нею лише львівська. Її добре видно за декілька кілометрів від міста. Ратуша трьохповерхова, вежа в плані квадратна, піднімається трьома ярусами. Вежа декорована, увінчана куполом та завершенням у формі шпиля з флюгером. Зараз в будівлі ратуші діють три музеї та розташована місцева телестудія.
Снятинський костел Костел Матері Божої Св. Скапулярію побудовано в 1721 р. Ґрунтовної перебудови храм зазнав в міжвоєнний період, тоді ж було домуровано дві бічні каплиці. За радянських часів храм не функціонував. Зараз святиня діюча.
На околиці Снятина зберігся давній римо-католицький цвинтар. Більшість поховань тут датуються ще ХІХ ст. На багатьох могилах склепи або встановлені скульптури, деякі з них є цілими мистецькими витворами.
Снятин знаменитий своїми уродженцями, а також людьми, що просто в ньому проживали. Серед них в першу чергу можна згадати представників родини Ніцовичів, з якої походять видатні медики та фізики.
В колишньому приміському селі Микулинцях народився відомий радянський художник Василь Касіян. Після закінчення навчання у Відні невдовзі змінив громадянство на радянське та виїхав до Києва. На початку мистецької кар’єри прослався завдяки створеним плакатам та картинам на військово-патрвіотичну тематику та таких, що прославляли радянський лад. Найбільше досягнення – ілюстрування кількох видань «Кобзарів» Т. Г. Шевченка.
УКАЗ
Президента України
Про нагородження відзнакою Президента України - ювілейною медаллю "20 років незалежності України"
За значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний та культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки та багаторічну сумлінну працю постановляю:
ЧИПИГУ
Володимира Михайловича
- головного редактора газети "Снятинська вежа" Снятинської міської ради
КОВАЛЯ
Василя Григоровича
- директора Снятинської загальноосвітньої школи I - III ступенів N 2 у 1993 - 2000 роках
ЗАГРАНОВСЬКУ
Ірину Миколаївну
- Джурівського сільського голову, Снятинський район
Президент України
В. ЯНУКОВИЧ
м. Київ
19 серпня 2011 року
N 822/2011