Сайт міста Долина
Район: Калуський район
Місто: Долина
Населення: 20696 осіб
Щільність населення: 767 осіб/кв. км.
Поштовий індекс: 77508
Телефонний код: +380 3477
Координати: 48°58'34″ пн. ш. 24°00'23″ сх. д.
Висота над рівнем моря: 373 м.
Площа: 27 кв. км.
Річка, озеро (море): р. Тур'янка, р. Саджава, р. Сівка
Рік заснування: 979 р.
День міста: 08 вересня (2024 р.)
Міська рада
Долина – одне з міст Прикарпаття, яке виникло ще за часів Русі. Назва міста пов’язана з географічним розташуванням. Воно лежить посеред природньої долини. Міський статус Долина має з 1525 р.
Виникнення міста пов’язане із знахідкою соляних покладів. За легендою, яка була записана монахом Теоклістом в 1112 р. заснування Долини відбулося в 979 р. Тоді в горах паслися вівці якогось князя Андрійовича, який був тут господарем. Одного разу тварини побігли в долину, почувши воду. Тут князь побачив, що береги потоку, де вівці спинилися на водопій були білими. Набравши великі запаси солі князь вернувся в гори. Довгий час родовище солі не вдалося знову віднайти, лише коли князь та інші люди склали велику пожертву богу Перуну, родовище знайшлося.
За Речі Посполитої Долина не була приватовласницьким містом, а належала до королівщини. Місто розвивалося головним чином завдяки солеварінню. З наданням Долині Магдебурзького права пожвавилась торгівля. Місто на той момент було досить розвиненим, одним з небагатьох на Галичині, де працював шпиталь.
Великих збитків як самому місту, так і містянам зазнавали напади татар. Декілька разів місто було зруйновано дощенту. Ситуація із захистом покращилась тоді, коли тут було споруджено замок. Залишки валів довкола Замчища частково проглядаються і дотепер. Долинський замок вистоював під час нападів татар, але впав під натиском повстанців Семена Височана під час збройної боротьби під проводом Богдана Хмельницького.
Повстання на землях Долинщини продовжувались і в наступні століття. Тут діяли загони Олекси Довбуша, а в 1740 р. чергове постання було придушено найнятими шляхтою військами.
В ХІХ ст. Долина перебувала в певному занепаді. Причиною було те, що в 1791 р. Долину було позбавлено титулу «вільнго міста» та забрано усі привілеї. Провідною галуззю в місті лишалось солеваріння, працювали також ткальня, цегельня та лісопильня. Прокладання залізниці із Станиславова до Стрия відкрило нові перспективи для розвитку Долини, в тому числі і для експортування солі.
На рубежі ХІХ-ХХ ст. розпочався промисловий видубуток нафти з Долинського родовища. Зараз це провідна галузь промисловості міста.
Під час Першої світової війни було декілька небезпечних моментів, коли місто мало не попадало в руки російських військових. На щастя Долина не зазнала таких великих руйнувань, як деякі міста Прикарпаття. Події Другої світової війни в історії Долини відзначились в першу через те, що під час так званого «визволення» з другим приходом Червоної Армії тутешні загони УПА чинили великий опір радянським військовим, яких при штурмі загинуло близько 400-т.
Національне відродження Долини розпачалося з кінця 80-х рр. В місті було повалено пам’ятник Володимиру Леніну та поставлено найперший в Україні Михайлу Грушевському.
Найцікавіша архітектурна пам’ятка Долини – комплекс будівель солеварні. Виробничі приміщення представлені солеварним цехом, маніпуляційним залом та складом. Неподалік збереглися шахти, в яких видобували сіль. Побудову солеварні датують ХІХ-ХХ ст.
В історичні дільниці міста, Старій Долині розташований костел Різдва Марії 1835 р. Хоча споруда має риси романтичного стилі, вона чимось нагадує запізнілу готику сакрального будівництва. Костел досить високий, башта сягає 22 м. З 1990-х святиню повернуто римо-католицькій громаді Долині.
Греко-католицька церква Різдва Богородиці примітна тим, що її внутрішні розписи в 1934 р. виконав Антін Монастирський.
Відома Долина своїми видатними земляками. В сім’ї директора долинської народної школи народився Іван Левинський. Здібний юнак проявив себе з хорошого боку під час навчання у Львівській технічній школі, тому був залишений для праці в навчальному закладі. Пізніше довгий час Іван Іванович викладав ази архітектури майбутнім зодчим у Львівській Політехніці. Іван Левиський автор багатьох споруд у Львові, побудованих в стилі українського модерну та в так званому «закопанському» стилі. Серед його робіт можна відмітити готель «Жорж», палаци польських магнатів, будинки товариства «Дністер» та «Академічної громади».