Свято-Успенський кафедральний собор

На місці сучасного Свято-Успенського собору, який був центром полтавської фортеці, до 1776 року існувала дерев'яна Успенська церква, яку подарували в с. Івашки Полтавського р-ну. Козацька старшина і громадськість міста, прийняла рішення про спорудження кам'яного храму і 8 листопада 1748 уклала договір з відомим на той час архітектором з Нової Сербії Стефаном Стабанськім. Через різні організаційні і фінансові проблеми до роботи приступили лише в 1751 році. Через відсутність достатнього фінансування та інші причини будівництво тривало аж до 1770 року. Це був перший кам'яний собор Полтави. Розміри його досягали 32 метрів в довжину і 17 метрів у ширину. Спорудження храму було двоповерховим в стилі візантійської базиліки. Пізніше, майже через 10 років, у близько 1780 р. храм перебудований. Добудували ще два куполи над вівтарною частиною, і храм став п'ятибанний. У 1847 р. після перенесення архіерейськой кафедри з Переяслава до Полтави "Градський собор" став кафедральним, у соборі був облаштований чотириярусний іконостас. Після руйнування собору в 1934 р. збереглася лише дзвіниця, яка пустувала. Під час війни з 1941 по 1946 рр. в дзвіниці був відновлений храм Іоанна Предтечі, який діяв тут ще з 27 лютого в 1787 р., - дня його освячення.

Дзвіниця собору після війни довгий час стояла руїною, згодом у ній розміщувалися різні майстерні. У 1100-річчя Полтаві було вирішено реставрувати дзвіницю та обладнати в ній музей міста з оглядовим майданчиком на верхньому ярусі. Останнім часом у ній знайшла прописку виставка самодіяльних художників міста. Таким чином дзвіниця збереглася аж до початку 90-х років, коли почалися процеси руйнування комуністичного режиму і стала можливою вільна релігійне життя.

Рішення про відновлення собору прийнято в 1999 році, закінчено в 2005. Автор проекту В. Трегуб, він зберіг висоту собору - 44.07 м, але через брак фінансування його відсторонили від робіт і за проектом «Міськбудпроект» висота склала 37.5 метрів. Сім дзвонів відлили на ВАТ «Полтавський тепловозоремонтний завод».