Братська могила борців за радянську владу і радянських воїнів
01 березня 2015 14:45 | Лебедин, Сумська областьНа сьогодні даної пам'ятки вже не існує.
На сході центральної частини міста, у сквері біля Вознесенської церкви поховано 28 червоноармійців і радянських активістів, які загинули в боротьбі з петлюрівцями при оволодінні Лебедином 22 січня 1919 військами 9-го полку Української радянської дивізії та червоними партизанськими загонами Фролова Х. М., Лисянського І. І. та Шумила К. К., від рук денікінської контррозвідки в серпні 1919, в боротьбі з білогвардійцями при короткочасному оволодінні містом 9-12 жовтня 1919 червоними партизанами закону В’юнника П. М. та Шушури Т., а також при остаточному оволодінні Лебедином 2-3 грудня 1919 військами 41-ї дивізії 4-ї армії; ІІ радянських воїнів, які загинули при оволодінні містом 19 серпня 1943 підрозділами 52-го стрілецького корпусу у складі: 161 і 309 стрілецьких дивізій та 14-ї винищувальної бригади; 2-го танкового корпусу у складі: 26 й 99 танкових бригад, 58-ї мотострілецької бригади, 15-го окремого гвардійсчького танкового полку прориву і 202-го танкового полку прориву; та померли від ран у дислокованих тут шпиталях: 6046, 5161, 1404, 2676, 2035, 1067, 3502, ІІІІ, 596, 2201. Поховання відбувалися у грудні 1919 та з 19 по 24 серпня 1943. Відомі прізвища 19 червоноармійців і радянських активістів та всіх 11 радянських воїнів Другої світової війни. 2 грудня 1929 на братській могилі був споруджений гранітний обеліск, імена похованих були написані на мармуровій дошці. Від часу напис зіпсувався, а на початку Німецько-радянської війни дошка зникла. Копія списку похованих не збереглися і їхні імена стали невідомими. У повоєнні роки обеліск почав руйнуватися. В середині 1960-х рр. міськрада прийняла рішення замінити його скульптурним пам’ятником. При встановленні скульптурної композиції з обеліска була вийнята металева капсула з протоколом-списком похованих червоноармійців і радянських активістів. 9 травня 1965 р. гранітний обеліск замінено залізобетонною скульптурною групою червоноармійця і матроса.
Джерело: http://lebedyn.info
Братська могила борців за радянську владу і радянських воїнів на карті
Я розумію, коли в нас у місті стоять пам'ятники героям другої світової, але ці два істукани давно просяться на знесення.
Пам'ятаю, іноді не дуже розумні вчителі вели дітей покладати квіти до цього позориська і їх навіть не дивували роки на шильді (19-22)
Пам'ятник людям, які безпосередньо винні у голодоморі 32-33 років, у місті де була така кількість замордованих - це вершина неповаги до своїх предків.
Пам'ятаю, іноді не дуже розумні вчителі вели дітей покладати квіти до цього позориська і їх навіть не дивували роки на шильді (19-22)
Пам'ятник людям, які безпосередньо винні у голодоморі 32-33 років, у місті де була така кількість замордованих - це вершина неповаги до своїх предків.
у моєму рідному селі у однієї бабці замсть городу біля хати було стихійне німецьке кладовище. Так і прожила старенька з хрестами загарбників. Але все життя опікувалася цими могилами.Пам'ятю як ми малими бігали подивитися через паркан на ті могили.І ні хто ті хрести не чіпав навіть через багато років після війни.. Може зараз вони там стоять.Через все життя пронесла цей маленький приклад людяності від людини яка пережила страшну вфйну,бачила горе і смерть,але не втратила серце.Розумієте,боротися з мертвими в могилах багато розуму не треба. Поки ми не навчимося обережно і з повагою ставитися до смерті,ми не навчимося обережно ставитися до життя.
Ваш приклад про хрести німецьких солдатів у селі має зовсім інший контекст. Німецькі солдати, які загинули далеко від своєї батьківщини, можуть сприйматися просто як жертви війни, навіть якщо вони були частиною армії-загарбника. Однак тут ідеться про пам’ятник, встановлений на честь людей, які свідомо воювали проти України, допомагали встановлювати тоталітарний радянський режим і безпосередньо брали участь у знищенні нашого народу, в тому числі сприяли умовам, що призвели до Голодомору 1932–1933 років.
Цей пам'ятник не просто "вшановує смерть" — він є символом пропаганди, яка виправдовує злочини проти української нації. Залишаючи його, ми наче погоджуємося з тим, що боротьба проти України та підтримка режиму, який морив наш народ голодом, були правильними. Це не про боротьбу з мертвими, це про боротьбу з ідеологією, яка досі впливає на нашу країну. Демонтаж таких пам’ятників — це не прояв неповаги до смерті, а вияв поваги до життя і до пам’яті тих мільйонів, які стали жертвами радянської окупації.
Справжня людяність — це не толерувати символи зла, а берегти пам'ять про своїх предків, які загинули через такі режими, та робити все, щоб подібне не повторилося.
Цей пам'ятник не просто "вшановує смерть" — він є символом пропаганди, яка виправдовує злочини проти української нації. Залишаючи його, ми наче погоджуємося з тим, що боротьба проти України та підтримка режиму, який морив наш народ голодом, були правильними. Це не про боротьбу з мертвими, це про боротьбу з ідеологією, яка досі впливає на нашу країну. Демонтаж таких пам’ятників — це не прояв неповаги до смерті, а вияв поваги до життя і до пам’яті тих мільйонів, які стали жертвами радянської окупації.
Справжня людяність — це не толерувати символи зла, а берегти пам'ять про своїх предків, які загинули через такі режими, та робити все, щоб подібне не повторилося.
Меморіали найближчих населених пунктів